Заробінчанка з Тернопільщини відверто по життя за кордоном

Мешканка маленького села Загайці, що на півночі Тернопільщини, Марія Лука розповіла про життя та роботу за кордоном. Нині дівчина працює у польському місті Свібодівці під Вроцлавом.

– Які у тебе були перші враження, коли ти приїхала до Польщі? Чи відповідали вони твоїм сподіванням?

– Я була приємно вражена, бо не думала, що тут мені буде так добре і комфортно, як вдома. І люди будуть настільки привітні і охочі допомогти. Чесно кажучи, думала, що буде важче.

– А де саме ти працюєш, в якому місті?

– Це маленьке містечко, недалеко від Вроцлава, Свібодіца.

– А ще десь встигла побувати, окрім цього містечка?

Тут сусідні два містечка, теж не дуже великі, там була. Свідніца – то дуже красиве місто, там крутеча архітектура. Валбжих – то більш розкинуте місто, навколо якого розташовані гори і це просто чудово. Нажаль, не маю фотографій. А ще у Валбжиху розташований замок. Просто неймовірний. Цей замок колись побудував Гітлер.

– А з мовою як, важко було адаптуватися?

– Якщо чесно, то ні. Мова дуже схожа до нашої і російської. Зважаючи на те, що наші бабусі і дідусі колись були під Польщею, то в українській мові дуже багато польських слів. Звичайно, добре я ще мовою не володію, але спілкуюся вільно.

– А люди, чи є якась різниця між українцями та поляками?

– Для мене різниці немає, абсолютно. Скрізь є люди, а є й людиська. Але тут люди якісь веселіші, ніж у нас. Проте цьому є пояснення. Вони мають робочі місця, хорошу заробітну плату і гідні умови для життя.

– Не сумуєш за рідними?

– Безмежно. Не розумію людей, які виїжджають на роки і залишають своїх рідних.

– Як часто приїжджаєш додому?

– Перша віза в мене була на півроку і за той час я тільки раз була вдома і то тільки 2 дні. Приїхала сюди в квітні, назад планую в липні. А далі може і залишуся вдома.

– Що можеш порадити людям, які планують їхати закордон на роботу?

– Не боятися, бути впевненими в собі. А головна порада – ретельно добирати працедавця і якнайбільше дізнатися про майбутнє місце праці, бо можна «попасти». І звичайно, щоб поверталися назад додому і не забували, що все таки, Україна – найкраща.