“У пошуках кращої долі”: невигадані історії українських заробітчан

Останнім часом показники еміграції українців вражають.

Кожного дня все більше і більше наших земляків покидають рідні терени, здебільшого через економічні проблеми. Нещодавно голова представництва Європейського Союзу в Україні Хьюг Мінгареллі заявив, що наша країна страждає від так званої крoвoтечі — феномену еміграції, і це дуже велика проблема для нашої держави. Особливо в останні роки посилилася еміграція українців до сусідньої Польщі.

Лише за офіційними даними, там проживає понад один мільйон українців, і цей показник має тенденцію до зростання. А за інформацією польського видання Dzіennik Gazеta Prawna, торік польські працедавці подали 1,7 млн заяв про намір працевлаштувати громадян України, що на третину більше, ніж у 2016 році, а з 2014-го це зростання сягнуло 350 відсотків.

Саме безробіття та низька заробітна плата спонукають українців виїжджати за кордон. Мовляв, там є можливість заробити значно більше за таку ж роботу, що вони виконують тут, в Україні. Однак переважно українцям доводиться освоювати робітничі професії, виконувати чорнову роботу.

Це стосується і заробітчанства в Польщі. Чимало моїх знайомих працюють там, і, направду, влаштувалися досить не погано. Тому й мене здивувала розповідь знайомої про польські заробітки свого сина. Все виявилося не так райдужно, як може здатися на перший погляд.

Коли Володимир з Гусятина поїхав у Польщу вперше, то роботою був цілком задоволений. Працював на підприємстві, де виготовляють твердопаливні котли. Умови роботи задовольняли, тому подався до «сусідів» і вдруге разом з дівчиною Юлею з Підволочиська.

Знайома порадила водія з Тернополя, який возить українців у Польщу і шукає для них роботу. Тож хлопець з дівчиною звернулися до нього. Той запропонував їм роботу поблизу польського міста Каліша у теплиці або ж на меблевій фабриці. Оскільки остання робота була здебільшого для хлопців, а працювати Володимир з Юлею хотіли разом, то обрали теплицю. Там, за словами водія, вони мали б сортувати овочі. Заплативши водію за послуги 70 доларів з особи, хлопець з дівчиною поїхали в Польщу.

Але робота виявилася не такою, як їм обіцяли. Ніяких овочів там не було, натомість мали упорядковувати теплицю після попереднього врожаю, виконували чорнову роботу. Доводилося тягати важкі речі, вантажити їх на машину. І ніхто не зважав, чи то хлопець, чи то дівчина – працювали однаково. Перепочити можливості не було, оскільки довкола встановлені відеокамери. До того ж підганяли господарі.

За роботу Володимиру і Юлі обіцяли платити 10 злотих за годину, однак отримували вони по 9 злотих. Дехто такої роботи просто не витримував і звільнився одразу ж наступного дня. Володимир з Юлею пробули там неповний місяць і зареклися більше на таку роботу не їхати.

Разом із Володимиром та Юлею з Тернополя їхали й хлопці на меблеву фабрику. Роботу їм підшукував той самий водій. Їм обіцяли гарні умови проживання та заробітну плату 12-13 злотих за годину, натомість отримували по 10-11 злотих. А жити довелося в невеличких кімнатах без дверей, де постійний протяг.

Відчула на собі реалії польського заробітчанства й Інна з Тернопільщини. Їй та її чоловікові пообіцяла допомогти знайома із сусіднього села, яка займається працевлаштуванням українців у Польщі. Невдовзі вона сказала, що знайшла для них роботу в Познані: потрібні люди для складання брендового одягу.

— За свої послуги наша знайома взяла 160 доларів за двох осіб, — розповідає Інна. — Пообіцяла безкоштовне проживання й зарплату 10 злотих за годину. Але коли ми приїхали в Польщу, виявилося, що роботи поки немає. Треба було чекати тиждень. Але найгірше не це. Нас поселили в будинок із цвіллю та сирістю, дали кімнату, в якій, у буквальному розумінні, ніде було розвернутися. Кухня (якщо це місце можна так назвати) була надзвичайно захаращеною і зовсім непридатною для готування їжі. Душу не було. Більше того, ми мали платити за такі умови по 150 злотих на місяць. Хоча нам казали, що проживання буде безкоштовним.

Залишатися в цьому місці Інна з чоловіком просто не могли, тому одразу ж повернулися в Україну. Про що не шкодують. Адже, як виявилося, люди, що мешкають у тому будинку, вже довгий час сидять без роботи. Інна звернулася до жінки, що займалася їхнім працевлаштуванням, з вимогою повернути гроші. Однак вона віддала тільки 100 доларів, решту залишила собі. Мовляв, купила за них квитки до Познані. Поки Інна оговтується від своєї останньої заробітчанської поїздки, застерігає інших добре дізнатися про людину, яка пропонує вам роботу за кордоном. Адже все може обернутися гірше.

Люди, що підшукують роботу та везуть в Польщу, часто виявляються недобросовісними. За розповідями моїх співрозмовників, крім того, що вони вимагають чималі кошти за свої послуги, отримують гроші і від поляків, які платять їм по 100-150 злотих за одного працівника.

Але потерпають наші співвітчизники не тільки від тих, хто підшукує роботу, а й від самих працедавців. Часто доводиться вислуховувати принизливі речі, терпіти погане ставлення польських панів. Більше того, умови праці часто підривають здоров’я. Анна з Тернопільської області сортувала в Польщі овочі, мити їх доводилося в холодній воді. Пропрацювала на такій роботі дівчина лише тиждень. Адже захворіла й була змушена повернутися в Україну. А коштів на лікування пішло значно більше, ніж вона заробила.

Водночас Польща продовжує заохочувати наших земляків їхати до них за «дорогими» злотими. Зокрема, спрощує умови працевлаштування для українців. І це не дивно. Адже, як заявив посол України в Польщі Андрій Дещиця, міграція українців — це позитивний фактор для польської економіки.

Окрім того, польське видання Gazeta Prawna склала список 50 людей, які мали найбільший вплив на польську економіку. Друге місце у ньому посів збірний образ українських заробітчан. Українці у впливовості на польську економіку обійшли навіть президента Анджея Дуду, який посів третє місце. Жаль тільки, що нам, українцям, доводиться своєю працею збагачувати не свою, а чужу країну.

Та все ж, якщо ви вирішили їхати на роботу до сусідів, пам’ятайте кілька простих правил. Треба шукати перевіреного роботодавця або агентство з працевлаштування, яке можуть порадити ваші знайомі. Варто почитати про них відгуки в Інтернеті.

Не довіряйте випадковим знайомим чи оголошенням, у яких обіцяють великі гроші за легку роботу. Окрім того, працевлаштовуватися потрібно лише офіційно. Адже в разі недобросовісності роботодавця, ви матимете змогу довести свою правоту. А також зможете отримувати гідну оплату за свою працю. І пам’ятайте: добре тільки там, де нас нема.