Нечувана забудькуватість чи спільні бізнес-інтереси: Як генпрокурор Луценко допомагає Клюєву уникнути відповідальності

З часом ми починаємо забувати прізвища, які раніше лунали на всю країну. Сергій Клюєв разом зі своїм старшим братом Андрієм входили до найближчого оточення колишнього президента Віктора Януковича ще з часів, коли той був губернатором Донецької області. Янукович залучав молодшого Клюєва в свої сімейні справи. Наприклад, для легалізації коштів Януковича Клюєв придбав у нього квартиру за 7 мільйонів доларів. Екс-президент доручав молодшому з братів навіть оформити на себе свою резиденцію “Межигір’я”.

Брати Клюєви були включені до санкційного списку Євросоюзу навесні 2014 року, одразу після втечі Януковича з України. Після цього було накладено арешт на рахунки Клюєва в Європі, зокрема, в Австрії де він мав нерухомість, а також бізнес. Ідеться про компанію братів Activ Solar, яка в часи Януковича побудувала величезні сонячні електростанції.

Клюєви, використовуючи свій вплив, отримали нечувані преференції. Наприклад, понад 200 мільйонів гривень – на той час 25 мільйонів доларів – державної підтримки для свого бізнесу, пільгові кредити в державних банках, пільги на ввезення комплектуючих, і головне – безпрецедентно високий тариф на сонячну енергетику, вироблену саме найбільшими електростанціями, які були на той час виключно у володінні братів Клюєвих.

У 2015 році проти Клюєвих висунуто підозру в заволодіння коштами державного бюджету, адже рішення про виділення 200 мільйонів для бізнесу братів ухвалювала урядова комісія на чолі з Андрієм Клюєвим.

Старший брат втік з України одночасно з Януковичем, а от молодший Клюєв навіть зміг обратися народним депутатом та заховався за недоторканністю. Але коли його позбавили імунітету, спільники в новій владі допомогли Сергію Клюєву залишити межі України і він заховався у Москві.

Обурення громадськості не мало меж, але Генпрокуратура на чолі з Шокіним тільки розводила руками, мовляв, не мали права стеження за ним. Хоча, до речі, така норма не стає на заваді, коли владі треба прослуховувати телефони депутатів-опозиціонерів, збирати інформацію з їхніх месенджерів або електронної пошти.

За часів Луценка Генпрокуратура так і не спромоглася провести підготовку до заочного суду по справі Сергія Клюєва, хоча такими були гасла Юрія Віталійовича перед призначенням на посаду. Пригадуєте, у травні 2016 року – майже два роки тому – парламент ухвалив так званий “закон Луценка” про тимчасове спрощення процедури спецрозслідування, тобто для заочного судового слідства. Але за 21 місяць з моменту ухвалення закону, спецрозслідування щодо Сергія Клюєва навіть не ініціювалося.

Така нечувана забудькуватість та сліпота щодо Клюєва має просте пояснення – це його дружні стосунки з чинним генпрокурором Юрієм Луценком, які тягнуться з 2002 року, коли вони вперше стали народними депутатами. Тоді Луценко був куратором донецького осередку Соцпартії, а Клюєв, за чутками, щедро його фінансував.

Але не тільки Клюєв має право відкорковувати шампанське. Генпрокуратура зняла підозри з колишнього міністра фінансів Юрія Колобова, який втік да Іспанії після зміни влади та раніше був визначений слідством як член злочинної організації Януковича по справі “Укртелекому”, адже, будучи міністром фінансів, сприяв Януковичу в заволодінні 220 мільйонів доларів, які було знято як зобов’язання з нового власника “Укртелекому” та покладено на державу.

Клюєви – це чергові високопосадовці епохи Януковича, які уникають відповідальності. Колишній міністр екології Злочевський вже вільно подорожує до України, а колишній гаманець Януковича Юра Єнакієвський зняв себе санкції Євросоюзу, виключив себе з червоного списку Інтерполу та виграє суди в Україні за тотального сприяння чинної влади.

Власне відсутність прогресу в покаранні соратників Януковича та примноження власних статків змушують генпрокурора Луценка думати над планом, як вчасно піти з посади, щоб накопичений негатив остаточно не потопив його політичну кар’єру. Луценко, який зараз заповнив теле- та радіоефір своєю рекламою, прикриваючи їх лейбою “соціальна реклама”, хоче перейти на посаду прем’єр-міністра, де його популістичні таланти зможуть розгорнутися з новою силою. Щоправда, для виконання цього завдання треба ще позбутися чинного прем’єра – Володимира Гройсмана.

Без зміни закону про вибори, це має дуже мало спільного з інтересами держави але гарно вписується в сценарії збереження правлячих корумпованих еліт на посадах та потоках грошей.

Ви запитаєте, що з цим робити та як зберігати оптимізм. Насправді, все це вказує на усвідомлення владою того, що є кінець неминучий та безславний. Найтемніше перед сходом сонця, і нинішня владна верхівка добре усвідомлює: вони можуть брехати громадянам, закордонним інвесторам або іноземним урядам, але не можуть обманути час та залишатися при посадах, сповідуючи ті самі принципи, що були актуальними 20 років тому. Їх кінець неминучий — а значить, справедлива влада здатна змінити життя громадян на краще.