Аби не родилися «мічені» діти і щоб «грім хату не підпалив»: Стрітення Господнє – велике свято, ось що заборонено робити в цей день

Сьогодні, 15 лютого, віряни відзначають стрітення Господнє, яке святкується на 40-й день після Різдва.

Згідно з Євангелієм, маленького Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. Там Богородицю з Немовлям зустрів старець Симеон. Він взяв Ісуса на руки і передрік, що в цій дитині – спасіння для всіх народів. То була радісна і доленосна зустріч.

Зі Стрітенням пов’язана величезна кількість дуже цікавих прикмет. В народі його називали ще Громницями, Зимобором, Зимовою (Вовчою) Богородицею і з ним пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом, тому казали: «На Стрітення жупан з кожухом зустрілися». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому. Їх запалювали, щоб «грім хату не підпалив», а також давали в руки тим, хто помирав. Освяченою в цей день водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, скроплювали стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Якщо під вечір на Стрітення потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима».

Гуцули вірили, що на Громниці святий Юрій випробує на чортах свою зброю і чистить її. Цікава прикмета, яка існувала майже в усіх слов’янських народів: на Стрітення не можна було дивитись на сонце. Була ще й така дитяча приказка: «Йди геть, зима соплива, ходи-но сюди весна красна, гожа!» На Стрітення не різали, не шили, не ткали, не кроїли, аби не родилися «мічені» діти. Вагітні не розчісували волосся, аби в майбутніх діток не були подряпані личка. На Поліссі дівчата з цього дня починали «закликати весну», але робили це тихо і ще по домівках.