Як Польща використовує “українських біженців” в своїх інтересах, нові заяви Варшави

Офіційна Варшава зробила чергову заяву про українських “біженців”. За словами прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, Польща прийняла вже понад 1,5 млн українців, і щонайменше кілька десятків тисяч з них – це люди з зони вiйськoвих дій.

За офіційними ж даними, які раніше оприлюднило посольство України в Польщі, Варшава за 10 місяців 2017 року надала статус біженця лише 56 українцям. Також пан Моравецький заявив про значну допомогу від Польщі Україні “на місцях”.

Причини такої риторики польських політиків “Апострофу” пояснив дипломат, керівник фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко, який також проаналізував необхідність якихось кроків Києва у відповідь.

Заяви про прийнятих Польщею українських “біженців” офіційна Варшава робить передусім для своїх громадян. Це таке, розігрування етнічної націоналістичної карти на внутрішньополітичному полі Польщі.

Це спроба знайти аргументи, чому Польща відкидає пропозиції Німеччини та інших країн Західної Європи про спільну міграційну політику. На внутрішньому полі це, крім того, розігрування карти, що Польща рятує Україну й українців страждаючи від того нашестя. Це продовження старої лінії польської влади.

Думаю, на сьогодні голос України настільки слабкий, що всі українські контраргументи з цього питання навряд чи хтось слухає. А Польща просто продовжує свою традиційну лінію, тому що міграційна криза в Європі не подолана, проблема актуальна, і в них є надалі потреба відбиватися від пропозицій країн Західної Європи.

Передусім Київ повинен створювати такі умови, щоб громадяни не покидали країну, і їм було вигідніше працювати, жити, вчитися в Україні, ніж в Польщі. А поза тим всі коментарі з українського боку були зроблені правильно й фахово – що абсолютно немає підстав під цими заявами Польщі щодо великої кількості “біженців”. Навряд чи Україна може в цій ситуації ще щось зробити.

Мігранти – один з напрямків конфронтації у відносинах Польщі з Брюсселем та країнами Західної Європи. Але я дуже сумніваюся – хоча й не готовий дискутувати, – що Брюссель розглядає санкції як спосіб покарання Польщі за позицію в міграційному питанні.

Претензії, які теоретично можуть призвести до санкцій, пов’язані все-таки з внутрішніми змінами в Польщі, які фактично ставлять під сумнів розвиток демократії, незалежність судової гілки влади і свободу слова.