“Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить”, – лише тепер я зрозуміла, яким бoлючuм було це запитання для моєї мами

Дитина запитує у мами:

– Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить?

 

Мама сумно усміхнулася, адже вона не чекала, що ми про це запитаємо. Думала, що ми й так все розуміли, пише ПРО Те.

Шестеро дітей, господарка та чоловік-aлкoгoлiк. То який ще може бути Миколай? Вчора в магазині взяла пляшку нерафіновану олії “на запис”, бо вона дешевша. Хліб спекла сама, щоправда пісний. Зварила квасолевого супу, без м’яса. Просто картопля й квасоля. Так, на воді. Старалася зводити кінці з кінцями.

– Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить? – ми запитали маму, бо нам було соромно перед іншими дітьми в школі, які завтра вихвалятимуться подарунками. А ми не будемо.

– Ви дyрнi! Миколая не існує, – сказала старша сестра.

Вона читала книжку і навіть не дивилася на нас, але я помітила сльози в її очах. Змокріли очі й в мами. Але вона знов усміхнулася нам:

– Тепер Миколай приходить до тих, в кого є гроші.

Проте ми малі були, тому нічого не зрозуміли. Так і полягали спати. А десь ходив Миколай, піднімав легенько подушки і клав подаруночки чемним дітям.

Коли вранці ми прокинулися, то почали гратися, в той час, як мама на кухні рoзпaлювaла в грубці.

Як тільки вона почула, що ми граємося, зайшла в кімнату і усміхнулася:

– Ви вже бачили, що приніс вам Миколай? – запитала.

Ми на мить зaвмeрлu. І всі кинулися до подушок. О, диво! У нас лежали дві мандаринки і кожному по пачці мівіни! Не передати те відчуття радості. Миколай нам приніс подарунки! Він про нас не забув.

Мама була весела, а ми щасливі.

“Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить”, – лише тепер я зрозуміла, яким бoлючuм було це запитання для моєї мами. Я дивлюся на свого маленького сина і дякую Богу за достаток, мир і злагоду в сім’ї.

Тіште своїх діток. Вони пам’ятатимуть це все своє життя. Я ж ту пачку грибної мівіни ніколи не забуду. Дякую, Мамо (Миколаю)!