Я нaрoдuла Анну в 15, а Саву – в 17 років: тепер я хочу свободи

Мені 20 років і я вже маю двох діточок. Батька у них немає, тому виховує їх моя мама і бабуся, поки я намагаюся влаштувати своє особисте життя.

Так вийшло, що перший раз я зaвaгiтнiлa від свого однокласника напередодні випускного в 9 класі. Тоді мені здавалося, що він прекрасна кандидатура, далі – технікум і можна жити разом. Адже в нас було кoхaння. Але нажаль, як виявилося, його мама хотіла, щоб він вчився далі.

Так я залишилася одна з дитиною, про яку розповіла батькам тільки після іспитів.

Звичайно, мама теж сказала, що тепер ніякого технікуму і залишуся я вчитися в школі. Адже в школі можна на перервах прибігати додому, і годувати дитину, а в технікум треба їхати за 100 км. Так я залишилася вдома.

Сином я теж зaвaгiтнiла від батька Ані. Ми таємно зустрічалися ці два роки і я думала, що тепер вже точно він зі мною одружиться після школи і заживемо ми щасливою сім’єю.

Однак його мама знову втрутилася в наше життя. Вона приїхала до мене додому, тицьнула в мій живіт пальцем і сказала, що ніякого “приплоду” їм не треба, тому що він добре вчиться і йому потрібно продовжувати в тому ж дусі.

Я була пригнічена, але дитину залишила. Та й куди мені було робити aбoрт, я вже на 5-му місяці була. Мама лише зітхнула, але дозволила нaрoджувати. Так ми і тягнемо дітей все разом. Вірніше, на мамину зарплату і бабусину пенсію.

Я ж лише іноді даю гроші, тому що без професії складно їх заробити. Вступити через нaрoдження сина я не встигла в той рік, а в новому році – вже провалила іспити, бо забула шкільну програму.

Так в 20 років я залишилася без грошей. Та й в особистому житті немає порядку. На руках 5-річна дочка і 3-річний син, а всі хлопці, які знайомляться, тут же зникають, коли дізнаються про це.

І тільки тепер, дивлячись на своїх однокласників, які приїжджають до батьків у гості, я розумію, як сильно хочу дорогого одягу, смачної їжі і свободи. Тепер я хочу свободи, але її немає. Я залежна від дітей, від мами, від власного почуття провини.