«Нехай мама колихає ляльку і думає, що це її онучка… Головне, аби вона посміхалася»

94-річна Джессі Болл – пацієнтка клініки в Бірмінгемі. Її діагноз – хвороба Альцгеймера.

На її обличчі давно не було усмішки, але нещодавно дочка подарувала їй ляльку. Це все змінило! Старенька прийняла іграшку за свою онучку і тепер не розлучається з малятком…

П’ять років тому Джессі Болл потрапила в будинок для людей похилого віку. Її хвороба прогресувала з неймовірною швидкістю. Уже через рік вона стала забувати, де знаходиться, і робити просто небезпечні для себе речі. Наприклад, одного разу вона стала смажити картоплю в кондиціонері для білизни або йшла вночі в сад і бродила по ньому до ранку, а іноді просто без всякого сенсу починала переставляти меблі з місця на місце.

Її дочкам, Сандрі і Керол, доводилося тяжко. Ще важче жінкам стало доглядати за мамою, коли та перестала впізнавати своїх дочок. Бабуся не усвідомлювала, скільки їй років, і називала спадкоємиць своїми кузинами. Погіршував все той факт, що Джессі Болл завжди перебувала у поганому настрої і зовсім не посміхалася.

Дочка Джессі Болл Сандра каже:

«Одного разу вона запитала нас: “Як поживає ваша мама, моя сестра, вона не збирається відвідати мене?»

Справи ставали тільки гірше, але одного разу Керол принесла їй в подарунок ляльку. Джессі Болл взяла її в руки і вперше за довгий час посміхнулася.

З тих пір вона не відходить від ляльки ні на крок. Джессі Болл няньчить її, годує, переодягає і цілує. Вона вважає, що ця лялька – її онучка, дочка Сандри. А коли Сандра одного разу поклала ляльку на підлогу, її мати розсердилася і не розмовляла з нею цілий день.

З того часу Джессі відчуває себе комфортно в резиденції без “племінниць”, вона перестала ходити по ночах і робити дивні речі. Персоналу будинку стало легше справлятися з хворою.

Інші люди похилого віку з будинку престарілих, що страждають тією ж хворобою, також вважають ляльку дочкою Сандри.

Дочка Джессі Болл Сандра розповідає:

«Були випадки, коли інші особи похилого віку підходили і питали:”Це твоя дитина? Твоя мама сказала, що вона піклується про неї замість тебе”».

Сандра і Керол вважають, що Джессі прийняла ляльку за дитину через потребу піклуватися про когось.

«Той факт, що у моєї мами так багато дітей і онуків, означає, що вона ніколи не переставала піклуватися до того, як захворіла. І їй необхідно давати цю турботу зараз…»

Після публікації відеоролика Сандра отримала як негативні коментарі, так і слова підтримки. Сандра вважає, що підігрування матері – велика дрібниця в порівнянні з тим, що лялька нарешті змусила Джессі Болл посміхатися вперше за багато років.

«Я думаю, що деменція більше вдарила по мені з сестрою, ніж по матері, але тепер, коли ми залишаємо її, лялька піднімає їй настрій. Лялька спрацювала на всі 100%».