Подруга радила мені, як зберегти стосунки з коханим, а сама тим часом з ним спaлa

Чому у світі так багато зради?

Осінь подарувала нам ще кілька теплих днів. Сонечко привітно заглядає з неба, щедро огортаючи перехожих пізнім теплом. Яскраво-багряне листя додає і свого кольорового настрою. І все одно мені важко на серці, ніби холодні тумани окутують усе єство. Причина стара, як світ – нерозділене і зраджене кохання, хоч ти клявся любити мене вічно.

Я – слабка і незахищена. Я, мов квітка, що тремтить на рвучкому вітрі і хилиться до міцного дерева, аби заховатися під його кронами.

Я шукала захистку у тобі. Такому сильному, мужньому і ніжному водночас. Я довіряла тобі, бо як можна не вірити коханій людині?

І раптом все обірвалося. Замість зустрічей щодня, як було раніше, ми заледве могли бачитися раз, чи два у тиждень. При цьому ти весь час спішив. Казав, то мама хвора, потрібно купити продукти додому, то молодшу сестричку мусиш забрати із школи. Я пропонувала тобі свою допомогу, мовляв, давай зробимо це разом, але ти чомусь вперто відмовлявся. Хоча і мама твоя добре мене знала, і сестричка гарно до мене ставилася.

А потім я побачила тебе з нею. Своєю подругою Оленкою. Це було так принизливо, боляче і гірко. Двоє близьких мені людей, яким я довіряла, водночас зрадили мене.

Не хотіла жити. Хто переніс подібне – зрозуміє мене. Подруга радила мені, як зберегти стосунки з коханим, а сама тим часом з ним спала.

Серце моє рветься на шматки і плаче холодним дощем, хоча осінь кидає нам свої останні теплі привіти. Чому у світі так багато байдужості, підлості і зради? Чи може хтось дати на мої запитання відповідь?

Соломія С. м. Бучач