Після молитви біля мощей св. Партенія віруючі зцілялися навіть від онкології

У храмі Христа Царя монастиря отців Василіян у Івано-Франківську для молитовного вшанування у серпні виставили мощі священномученика Партенія – одного з античних святих. Мощі нетлінні і збереглися до наших днів з 250 року нашої ери.

Як розповів кореспондентові РІСУ настоятель Івано-франківського монастиря отців Василіян о.

Йосафат Хаймик, святий Партеній за переданням родом з Вірменії. Своїми власними здібностями і заслугами в дуже молодому віці заслужив собі на велику повагу у знатних осіб того часу. Про нього дійшла чутка аж до Риму, де після зустрічі з тодішнім цісарем Дакієм, був призначений прімікарієм імператорського уряду, тобто, головним імператорським нотаріусом. Здобув він також багато гідних похвали заслуг і у військовій службі, зрештою, на таку посаду призначали тільки тих, хто відзначався особливими знаннями. Його гідність рівнялась римським сенаторам. Але це не головна риса святого, оскільки свою владу використовував з однією метою ‒ утвердження християнства поміж пануючого в той час поганства. Святий Партеній залишався чистим душею та тілом, випромінюючи свою чистоту на оточуючих. З переказу відомо, що він вирішив цілком присвятити своє життя Богові і обрав неодружений стан.

Загинув священномученик Партеній у 250 році нашої ери. Протягом довгого часу тіло святого перебувало у катакомбах Рима. «Близько 1000-го року нетлінні мощі були виставлені у одній з церков Рима, — розповідає о. Йосафат Хаймик. — Наприкінці XVIII століття частину мощей передали до Жовкви, на Львівщині. З того часу – протягом 245 років, мощі мученика Партенія не залишали меж Жовкви – монастиря і храму отців Василіян, яких покровителем є святий Партеній. Цього року їх вперше привезли до Івано-Франківська».

Тисячі івано-франківців і гостей міста змогли прикластися до саркофага з мощами святого Партенія, отримати благословення та мирування від священиків. Такої кількості відвідувачів василіанської обителі не було давно. Їх нараховували не одну тисячу.

І серед тисяч тих, хто з вірою звернувся до Бога за посередництвом мученика Партенія, не один отримав відповідь на молитви.

Просили про допомогу у виборі життєвої дороги, вирішенні родинних проблем, звичайно – проблем зі здоров’ям.

«Я не міг ступати на ліву ногу, хворів, але після того, як побував на Службі Божій і приступив до раки з мощами св. Партенія, відчув полегшення, — ділиться лікар з Івано-Франківська. – Як фахівець, зрозумів, що почався процес одужання».

«У нас були великі проблеми в родині, — ділиться Євген. – Батько зловживав алкоголем. Одного дня пішов з дому і ми навіть не знали де він. Я, дізнавшись про св. Партенія, приїхав до храму на Майзлях і щиро молився про допомогу. Того ж дня тато повернувся додому і пообіцяв більше не пити».

Хтось свідчив про отримання душевного спокою, хтось про звільнення від тягаря гріха, який не давав спокою, комусь навіть вдалося віднайти роботу і розпочати навчання.

Не одне свідчення є про зцілення жінок від гінекологічних і онкологічних недуг після молитви у храмі про допомогу за посередництва св. Партенія.

Сестра монахиня одного зі згромаджень одужала від кисти. Про це розповіла сестра-мироносиця Діонізія: «У моєї товаришки мала бути операція з видалення кисти. Та вона почула про мощі святого Партенія, які привезли до монастиря отців василіан, щодня ходила туди, молилася вервицю. І коли за декілька днів сестра пройшла контрольне обслідування на УЗД і у лікуючого лікаря – виявилося те, чого не очікував ніхто – киста зникла. Лікарі були просто шоковані. Як розповідали – у їх практиці таке вперше. Я, як медик, теж щиро здивована, адже знаємо – такі кисти самі не розсмоктуються навіть при вживанні медикаментів. Отже, операцію, яку мали робити моїй товаришці-сестрі відмінили».

«Віра говорить про можливість чуд, які часто згадуємо у релігійному контексті, як якусь надзвичайну подію, щось, що виходить за межі природного порядку — чи оздоровлення, чи якесь явління, яке не можна пояснити з точки зору науки, емпіричного погляду на життя і перевірити, — пояснює о. Йосафат Хаймик. – Тільки нам слід завжди мати на увазі, що ані людина, ані будь-який святий не робить чуда. Чуда робить Господь. Людина, яка зіштовхується з чимось надприроднім і ірраціональним, повинна, передовсім, шукати пояснення для чого Господь входить у порядок природних речей. Чуда завжди використовувалися як підтвердження того, про що розповідає Святе Письмо. До прикладу, Ісус не хотів, щоб його сприймали як чудотворця. Ми у житті можемо зустріти багато явищ, які не можна пояснити і які приписуємо тим чи іншим особам. І коли відбувається чудо поряд з мощами святого чи іконою, нам слід розуміти, що це завжди повинно скеровувати до Бога. Це він, за допомогою того чи іншого явища, чи події, запрошує нас до діалогу, щоб ми поглибили свою віру не в конкретне чудо. Маємо зрозуміти, що багато речей стається завдяки нашій довірі Богові, який, безперечно, дуже уважно спостерігає за нашим життям і відповідає на нашу віру».