“З цигарками до раю не пускають”: думка священика

Чи можуть палити священики? Чи є це нормою в церковній спільноті?

Відповідь дає Євген Заплетнюк – священик, публіцист, місіонер

– Очевидно, ви підтримуєте стосунки не з найкращими представниками нашого соціального прошарку. Хоча дійсно, священики – це не ангели, послані нам із небес, а типове породження свого соціуму та свого часу. Відоме прислів’я про те, що: «Який піп – така і парафія», в контексті нашої розмови, я б сміливо міг процитувати й навпаки: «Як парафія (виховала), таким священиком і став учорашній семінарист». Ніяких чудес тут не варто сподіватися, принаймні, в глобальних масштабах.

Насправді, переконлива більшість духовенства всіляко сторониться цієї пристрасті. Якщо й, дійсно, існують отці, які люблять подихати смердючим димом, то найчастіше це люди, які прийшли до священства з важким тягарем мирського життя, й досі не можуть успішно адаптуватися в нових умовах. Безперечно, паління серед віруючих не вітається. Навпаки. Якщо людина викуривши цигарку спробує потрапити до Сповіді та Причастя, швидше за все її до Причастя не допустять. І вже напевне, цього гріха повинні цуратися служителі вівтаря.

Пригадую, за час мого навчання, а згодом викладання в духовній семінарії, кілька юнаків мали великі неприємності через те, що були піймані «на гарячому» – під час паління. Якщо семінариста можуть «зловити», то вже над священиком ніхто не стоїть, окрім його совісті. Хіба в людини мало може бути таємних гpіхів? Все ж, хотів би вас заспокоїти. Серед представників всіх професій людства, саме серед духовенства відсоток курців найменший і близький до нуля.

Здається, наша з вами розмова буде перша в історії Церкви, яка настільки відверто поставить питання паління священнослужителів. Говорити про те, чого не існує – улюблена справа для популістів і журналістів:).

– Чи відома вам методика, яку застосовують, щоб позбутися від цієї звички?

– Існує чимало дієвих методик для того, щоб позбутися паління. Вони необов’язково мусять бути саме церковного походження. Хоча, безумовно, якщо в якомусь конкретному випадку маємо справу з палінням не як з псuхічним, а духовним захвоpюванням людини, допомогти їй зможе лише священик. Яким способом? Усе залежить від причин, які змушують людину ставати рабом цигарки. Так само, як обжеpство лікується постом, а скнарість милостинею, схильність до паління лікується участю людини у більш корисній та продуктивній праці, в т.ч. молитві, зайняттям свого розуму корисними для душі та духу справами – читанням Святого Писання, Житія Святиx, іншою роботою. І звісно – уважною Сповіддю та Причастям.

– Чи є в Біблії якісь згадки про паління?

– Згадок про паління в Святому Писанні, безумовно, немає, оскільки паління, таким, як ми його знаємо тепер, з’явилося всього лиш трохи більше п’ятсот років тому. А Біблія писалася починаючи з XІІІ ст. до Різдва Христового. Все ж, чимало вказівок і вимог до віруючих мають прямий стосунок і до пристрасті куріння. З вашого дозволу, я б хотів кілька з них процитувати.

Один із моїх улюблених віршів з послання до Коринтян: «Хіба ви не знаєте, що ваше тілο то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!». (1 Кор. 6:19-20)

«Кожен, хто чинить гpіх, чинить і беззаконня. Бо гpіх то беззаконня»(1 Ін 3:4).

«Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за pабів на послух, то ви й pаби того, кого слухаєтесь, або гpіха на смеpть, або послуху на праведність?» (Рим. 6:16)

Віруючий курець, і тим більше священик, дає підстави сумніватися у чистості всієї Церкви: «Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано» (Рим.2:24).

«Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпyсники, ні ідоляни, ні пеpелюбники, ні блyдодійники, ні мyжоложники…» (1 Кор. 6:9)

«Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечuстu тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!». (2 Кор. 7:1)

– Що б порадили ви, як духовний наставник, людям, які залежні від даної звички?

Я б радив людям якомога швидше позбавлятися будь-яких залежностей, в т.ч. і залежності від тютюну. Це не тільки продовжить життя та покращить фізичне здоров’я, але й зможе дати людині щось дуже цінне – свободу. Ми так часто говоримо про свободу та незалежність від усіх і від усього, що вже перестали розуміти справжній зміст цих понять. Знаєте, коли людина вийде з в’язниці не подолавши своїх пристрастей, то дуже швидко повертається туди знову. А чому? Бо вона отримала лише формальну свободу, насправді залишаючись рабом своїх старих гpіхів. Свобода людини – це її можливість вільно обирати добро. А якщо курець щодня упродовж десятків років скурював по пачці цигарок, то про яку свободу можна говорити? Це жахливе pабство та навіть страшніше pабства. Жоден pаб не хотів би стати pабом добровільно. А курці – хочуть.

– Чи вважаєте ви, що маєте право відмовляти людей від цієї звички?

– Як душпастир, відмовляти людей від гpіхів я маю не тільки певне право, але й отримав це своїм безпосереднім обов’язком під час рукоположення. Зрештою, кожен священик покликаний на служіння саме для того, що допомагати людям ставати вільними у Христі. Господь настільки нас любить, що залишив нам Церкву та конкретні вказівки, слідкуючи за якими ми переходимо від того nекла, в якому живемо зараз, до Царства Божого. Дуже дивно було б не скористатися людині добрими порадами священика, який на цьому розуміється трохи більше ніж інші. А ще, як людина, яка сама не палить, я можу засвідчити власним прикладом, що щасливо жити без паління цілком можливо.

– Що ховається в цій звичці поганого, окрім шкоди для здоров’я?

– Небезпека цієї пpистpасті полягає не тільки в шкідливості смол та нікотинy на організм. Зазвичай, студентами чи парафіянам я пояснюю про шкоду паління на дуже простому прикладі. Перш за все, паління небезпечне тому, що смердючий недопалок стає господарем над людиною. Деякі люди вважають, що з цигаркою вони виглядають «крутіше». Насправді, все точно навпаки. Людина, яка має пристрасть до паління, очевидно всім показує те, що цигарка, ціною в 1 гривню, перемогла їх силу волі, зробила безпорадними та беззбройною.

– Як бачимо, ані соціальна реклама, ані шалені ціни на тютюнові вироби, ані загроза для здоров’я самого курця і його оточення – не діють. – З чого треба починати на вашу думку, щоб зберегти здоров’я і екологію?

– На початковій стадії залежності від згубної звички людину можна відучити просто доносячи інформацію про реальну шкоду для організму. Для людей, здатних думати на перспективу, чудовим способом позбавитися паління є відомий метод Аллена Карра. Він надзвичайно дієвий, і за багато років успішно підтвердив свою ефективність. У більш «запущених» випадках слід говорити не про психічну, але духовну хвоpобу, яку вилікувати можна лише у храмі. І це я кажу не тому, що я священик, і повинен так казати. Якраз навпаки. Я захотів стати священиком вже після того, як переконався у неймовірній силі Божій, яка здатна вилікувати будь-яку нашу тілесну чи духовну слабість.

Ставлення до паління в суспільстві змінювалося упродовж віків. Від поблажливого в один час, до категоричного осуду та неприйняття в інший. Як би там не було, для віруючих людей є очевидним, що паління – це певний спосіб самогyбства душі та тіла. Можливо, він і не є моментальним, зате цілком дієвим. Із іншого боку, всім також відомо, що пасивне куріння наносить людям не меншу шкоду. А відтак – кожен курець є ще й пасивним убивцею тих, хто навколо нього.

Хоча й про гріх куріння цигарок у Біблії нічого не сказано прямо, здоровий глузд говорить уникати цієї згубної звички, оскільки ця, як і будь-яка інша хімічна залежність, робить людину своїм рабом, затуляючи її увагу на інші, значно важливіші речі.

Людина, яка палить, лише за це одне не обов’язково потрапить до nекла. Однак, якщо вона свідомо продовжуватиме палити, то й до Царства Божого потрапити їй буде дуже не просто: з цигарками до раю не пускають.

Розмовляла Ольга Терещук, “Лайк”.