“Бідно одягнений чоловік виявився дуже заможною людиною” – українець про американців

Американці ніколи не намагаються показати свій соціальний чи матеріальний статус. Бізнесмени одягаються на рівні з людьми невеликого достатку. Їх дуже важко відрізнити за зовнішнім виглядом.

Про це Gazeta.ua розповідає Максим Джигун, який працює та живе поблизу Вашингтону за програмою для студентів.

“Я працюю рятувальником в басейні. Якось прийшов чоловік, років шістдесят. Познайомилися з ним. Він назвався Джимом. Сказав, що ходитиме в басейн. Прийшов у червоних шортах і кросівках, яким років тридцять. Один з цих кросівок був перемотаний ізолентою.

Спочатку подумав, що цей чоловік бідний і не має грошей на нове взуття. Але згодом побачив, що він живе у двоповерховому будинку, їздить на автомобілі бізнес-класу та має дороге мeдичне стpахування. Тобто він дозволяє собі багато чого в житті. Ці кросовки йому нічого не вартують. Рівно, як не вартує думка інших людей. Для них матеріальні фактори не настільки важливі.

Бачив і інших людей, успішних бізнесменів, які нічим не підкреслюють всій статус. Не носять золотих масивних прикрас чи годинників, одягаються дуже просто. Але, якщо людина має триповерховий будинок і скажімо три автомобілі, це означає, що вона над цим дуже багато працювала. В інших це викликає лише повагу”, – розповідає Максим Джигун.

За словами хлопця, місцеві люди вміють жити по-правилах. Особливо це помітно на дорозі.

“У мене був такий випадок, коли я їхав велосипедом посеред дороги. Не замислювався про те, що можу комусь заважати. Обернувся і побачив за собою чергу із трьох машин. Вони спеціально знизили швидкість, щоб не заважати мені рухатися. При цьому не подавали жодного знаку, що я заважаю їм. Така взаємоповага простeжується і в звичайному спілкуванні. На роботі відвідувачі часто пропонують мені скуштувати щось смачне. Є сім’я, яка кожного разу, приносить щось поїсти. Також на басейнах люди люблять їсти піцу. Часто приносять і пригощають нею нас. Можуть дати навіть цілу піцу. Незнайомі люди цікавляться моїми справами, запитують чи не потрібна допомога. В цьому їхня ментальність”.