Заміна вікон чи ремонт батьків не обходить: Як організовані дитячі садки у країнах ЄС

У серпні в українських дитячих садочках – аншлаг. Нові діти приходять, старші повертаються з канікул, у приміщеннях завершують ремонти, наводять марафет. «ВЗ» поцікавився в українців за кордоном, як там організовані дитсадки.

На що скаржаться та чим задоволені мами в Португалії, Польщі, Італії та Німеччині?

Обідній сон – на підлозі

Давид ходив у садочок в Португалії. Його мама Оксана розповідає, що португалки не сидять вдома з дітьми по 2−3 роки. Декретна відпустка в країні — 5−6 місяців. Державних садочків мало, потрапити в них важко. В основному віддають дітей у приватні заклади. Садок – це дороге задоволення у Португалії.

Оксана каже, жоден португальський садок не має так багато простору, як українські. Часто це перший поверх у звичайному будинку, з окремим входом. Або невеличка приватна будівля. “Є садки, де не харчують дітей, батьки залишають їм їжу в термосах. Вартість харчування висока, і не кожен може собі це дозволити», — дивує мене Оксана.

Але якщо вже дошкільнят годують, то відповідно. “Меню просте, але хороше. Завжди є суп, м’ясо, риба. На десерт – сезонні фрукти, деколи желе чи пудинг. Та годують лише в обід. Ніяких сніданків чи підвечірків. Тому я завжди давала перекус”, — пригадує жінка.

Ще цікавіше у португальських садочках з обіднім сном. Оскільки приміщення маленькі, окремої спальні немає. Діти сплять на підлозі на матрацах. Після сну їх прибирають убік один на другий.

“У садку багато хворих дітей. У Португалії важко оформити лікарняний, тому в батьків нема вибору. Вихователі це розуміють і йдуть назустріч. Інші батьки теж не роблять з цього трагедії, адже завтра можуть опинитися в такій самій ситуації. Подумаєш, соплі, нічого страшного”. Оксана каже, попри постійний контакт із застудженими дітлахами, її син хворів за 4 роки в садочку не більше двох разів.

Якщо дитина з якихось причин не відвідувала садочок, все одно доведеться платити повну суму. Вирахують лише харчування, якщо таке є. Садки без євроремонтів чи дорогих штор. “Але тебе не обходить ні ремонт стелі, ні заміна вікон, ні ремонт у туалетах. Канцелярії чи іграшок ми теж не купували”.

Немає у Португалії і звиклих для України привітань вихователів, букетів/цукерок тощо. Кілька разів у рік вихователі організовують з дітьми свята. Навіть костюми роблять самі, з підручних матеріалів.

Навіть медогляд не потрібен

Ігорчик відвідує польський садок майже два роки. Переїхав у Бидгощ зі Львова з мамою і татом. Таня і Дмитро працюють, тому Ігорчика влаштували у місцевий державний садок. Працює з 6-ї до 17-ї години. Безкоштовно дитина може перебувати там від 8-ї до 14-ї, інший час треба оплатити — злотий за годину. Харчування платне.

“Щомісяця отримуємо квитанцію, в якій детально розписано, за що й скільки платимо. У середньому виходить 150 злотих в місяць. Крім того, щомісяця здаємо по 20 злотих на батьківський комітет і раз на три місяці — 30 злотих на групу», — розповідає Таня. Запевняє, ця сума не є великою для поляків.

У Польщі кожне дошкільня має свою карту-чіп, яку сканує при вході й виході з садка – так рахують години перебування. Якщо приводити дитину може будь-хто, то забирати — лише батьки або ж довірена особа, яку потрібно зазначати у заяві кожних півроку.

“Нема у Польщі звиклих для українців черг у садочки. Ми потрапили легко: заява, оплата, кілька документів і все. Жодних медичних довідок, зокрема, про щеплення. Купили лише в садку страхівку, яка коштує 45 злотих на рік”, — каже Таня. Немає у Польщі й такого поняття, як «несадочкова дитина». Вихователі знаходять підхід до кожного.

Не лише бавилися, а й городину садили

Оля живе у Римі. Її перша дитина ходила в український садочок, тому має з чим порівняти. Синочка Даніеля віддали у яслі вже у 9 місяців.

“То були приватні яслі. Можна потрапити і в державні, якщо обоє батьків працюють. Я не виходила на роботу, тому віддали у найближчий заклад біля дому. Платили 250 євро на місяць. О 8-й ранку привела дитину, о 12-й забрала», — розповідає жінка.

Даніель відвідував яслі від 9 місяців до 3,5 року. У групі максимум 12 дітей і три виховательки, одна з яких готувала їжу. Годують в італійських яслях просто – йогурт, фруктове пюре. У старших групах меню різноманітніше, навіть печиво кухарі самі печуть. Варять варення із фруктів, які збирають у власному саду.

“Моя дитина жодного разу не плакала у садку. Там було цікаво. Щодня вихователі робили фото, записували відео та викладали їх у нашу групу в соцмережі. На згадку залишилося багато дисків, які нам подарували при випуску з яслів. Ми були як одна сім’я, святкували разом Різдво, карнавали, геловіни, ходили на піцу», — згадує Оля.

Уже рік Даніель ходить у старшу групу. “Наш садок від церкви, коштує 140 євро на місяць. Державні теж є, але цей до нас ближче. У садочку — 81 дитина, три групи, на кожну по три виховательки. Раз на тиждень діти мають заняття з танців, спорту, йоги та англійської. Батьки самі на зборах вирішують, чим займатися дітям”.

Постійно організовують екскурсії та поїздки. Дітей везуть у гори, на ферми, у різні замки, водять в театри. “Садочок має маленький клаптик землі, де дітей вчать садити та доглядати городину. Цього року садили горох та салат”.

Щомісяця приходить поліцейський…

Мар’яна, мама Маркіяна і Златки, живе у маленькому містечку в Баварії вже кілька років. “Потрапити у садок тут неважко. Головне, якомога швидше подати документи, краще відразу у кілька садочків. Електронної черги немає», — розповідає жінка.

У Баварії переважають католицькі дитсадки. Їх створюють при монастирях. Завідувачкою є монахиня. Дітей вчать молитися, розповідають про різні свята. Щонайменше тричі на рік проводять сімейні Служби Божі.

“Садочок платний. Плата стягується щомісяця погодинно. Скажімо, якщо дитина ходить щодня з 8-ї до 13-ї години, то на місяць це коштує 75 євро. Щопівроку також здаємо гроші на харчування, іграшки та канцтовари. Десь 80 євро виходить. За діток, які відвідують садок останній рік, витрати на себе бере міський бюджет. Є знижки для тих батьків, котрі мають двох чи більше дітей садочкового віку”, — розповідає Мар’яна.

Годують Маркіяна й Златку в садку лише один раз, в обід. Сніданок діти приносять із собою. Якщо хтось залишається в садку до 16-ї, отримує перекус – фрукти, бутерброд, морозиво чи йогурт. “Раз на місяць в садку організують дитячу кухню. Діти беруть із дому фартушки, — розповідає жінка, — і вчаться із вихователями готувати: нарізають овочі, роблять канапки”.

У садки беруть із трьох років, у групах по 30 дітей. Як і в Португалії, немає спалень для обіднього сну – лише матраци. Кожна дитинка має у шафці власний пледик.

Мар’яні подобається ще одна садочкова традиція у німців: “Щомісяця приходить представник якоїсь професії: стоматолог, пожежник, поліцейський. Розповідають про свою роботу, дещо показують наочно. А ще дарують дрібні подаруночки усім дітям».