“Нас у класі було 22. Лише троє пішли навчатися”: Як живе українська молодь у географічному центрі Європи

Як живе українська молодь у географічному центрі Європи розповідає Журнал “Країна”.

У п’ятницю близько десятої ранку 21-річний Іван Ярінко їде в забитій маршрутці додому з райцентру Рахів. Виготовляв картку у банку.

Іван – родом із села Ділове на Закарпатті, за 50 км від кордону з Румунією. При в’їзді до нього височить присвячена географічному центру Європи блискуча металева стела. 1887 року його позначили тут австро-угорські науковці.

Іван стоїть у проході маршрутки, тримається за поручень. На середньому пальці виблискує срібний перстень із чорним каменем. Худорлявий, у модній куртці та джинсах. Поруч на сидіннях – дві жінки розмовляють про роботу на складі у Чехії. За ними – чоловік по телефону з’ясовує ціну на робочу польську візу. Більшість жителів Ділового працюють за кордоном – у Чехії, Словаччині, Польщі.

Центральна вулиця села Ділове Рахівського району на Закарпатті пролягає вздовж річки Тиса. Дорога веде до кордону з Румунією, що за 50 кілометрів.

Іван виходить у центрі села. Знайомимося. Ледь потискає мені руку. Він навчається на “міжнародній економіці” у “Львівській політехніці” й одночасно на заочному відділенні Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника – здобуває фах учителя географії. У школі хотів стати перекладачем.

– З англійською не склалося. Вирішив мати справу з фінансами, – каже Іван. – Мріяв вивчитися, працювати у банку, згодом мати жінку. Зараз реально дивлюся на речі – у селі чи найближчих містах знайти роботу неможливо.

Троюрідна сестра вивчилася й пішла працювати у податкову в Рахові. Щоб отримати місце, заплатила тисячу доларів. Попрацювала півроку. Навіть не відробила хабар.

Жінка двоюрідного брата працювала на міжнародній митниці на кордоні зі Словаччиною. Заплатила чотири тисячі доларів. Але теж довго не протрималася.

Я пішов влаштовуватися касиром-консультантом у банк у Рахові. Сиджу, розказую про себе в кабінеті начальника відділення. А через 15 хвилин розмови він говорить: “Ми беремо на роботу тільки дівчат”.

Тому їжджу за кордон. Востаннє, з липня до листопада минулого року, працював у Чехії у фірмі з ізоляції дахів. Отримував 23 тисячі гривень на місяць. Чимало забирала оплата квартири, проїзний, оформлення документів на перебування у країні.