Не можна хотіти дітей за всяку ціну

Якщо подружжя у що б то не стало хоче дітей – це вже патологія з точки зору психолога. Це відхилення особистості, це вже і гріх, і прuстрасть. Саме тому, що діти не є сенсом шлюбу і сенсом життя людини. Сенсом життя людини є вона сама, її безсмертна душа.

На жаль, дуже часто подружжя хоче «дітьми» закрити пролом в своєму подружньому існуванні. Вони хочуть за рахунок народження дітей вирішити якусь свою подружню проблему. А цього ніколи не можна робити. Якщо подружжя не люблять один одного, у них немає миру, вони не можуть дружити, вони не вміють налагодити відносини, то народження дітей нічого їм не додасть, навпаки може ускладнити, віддалити їх один від одного. Коли народжується дитина, дружина повністю перемикається на дитину. Чоловік починає ревнувати. Виникає причина для ще одного конфлікту.

Взагалі діти – це не спосіб вирішення сімейних проблем. Дуже часто жінки йдуть на народження дітей поза шлюбом аж до штучного заπліднення, тому що вони хочуть відбутися як матері. Це брехня і обман, тому що вони намагаються народженням дитини заповнити свою внутрішню порожнечу і неспроможність. Жінка реалізується як особистість не як мати, а як дружина. І тільки як дружина може реалізуватися як мати. Стати матір’ю, не ставши дружиною – помилка. Цього не можна робити. І взагалі дитина не іграшка, вона народжується не для нас.

Діти – не річ, яку «заводять», набувають, як машину, як котедж. Дітей не можна заводити, їх можна тільки зустріти. Народження своєї дитини – це зустріч з новою особистістю, а не відтворення собі подібного. Коли я бачу свою новонароджену доньку чи сина, я зустрічаюся з новою людиною. Вона схожа на мене, вона згодом заговорить як я, вона робить ті ж самі дурниці і гріхи. Але вона інша. Коли діти виростають і йдуть, подружжя нерідко вперше за 20-30 років зустрічаються віч-на-віч. І тут починається новий конфлікт.

Виявляється, що вони втратили любов один до одного, пересварилися, нажили собі масу всяких образ і проблем одне з одним. А адже цей час – самий чудовий час шлюбу. Зріле подружжя повинно включати в себе і ніжність, і турботу, і дружбу, і аскезу, і духовну близькість. Це золота пора для подружжя. Тим більше що можуть вже і внуки з’явитися. А внуки – це зовсім інше. Онуки – це радість без відповідальності і без страху.

о.Андрій Лоргус

Тихон Сергій Кульбака, Духовно-психологічна порадня