Сварка не на жарт: чи є шанс на примирення з Польщею та чому справа не лише в зерні

Сварка не на жарт: чи є шанс на примирення з Польщею та чому справа не лише в зерні

У відносинах України та Польщі чергове загострення. На перший погляд, все через імпорт українського збіжжя, яке вже майже пів року блокує не лише Польща, а й Словаччина, Угорщина, Болгарія та Румунія. Проте насправді посварилися Київ та Варшава не лише через зерно.

За останніми повідомленнями українського Мінагрополітики, Київ та Варшава домовилися знайти рішення щодо експорту української с/г-продукції, що врахує інтереси обох країн. Ідеться про ліцензування нашого експорту та добровільне квотування, хоча й це суперечить рішенню ЄС від весни минулого року, коли Брюссель скасував всі мита й квоти на наш експорт (щодо фруктів й овочів, а також с/г-продукції та продуктів її переробки), щоб підтримати українську економіку в часи повномасштабної війни.

“Ми погоджуємо з Єврокомісією й країнами імпортерами необхідний перелік і обсяг аграрної продукції чотирьох культур. Вони своєю чергою визначають, чи готові приймати ці культури, коли, й в яких об’ємах. Лише після цього ми видаємо дозволи нашим підприємствам на експорт тієї чи іншої продукції. Тобто Україна контролює свій експорт і погоджує його з приймаючими країнами”, – пояснив міністр агрополітики України Микола Сольський.

Тобто, якщо Польща й інші погодяться, то український бізнес, який захоче експортувати до пʼяти країн ЄС (а зараз Болгарія та Румунія начебто зняли ці обмеження – ред.), які заборонили імпорт української с/г-продукції, мають попередньо отримати ліцензії в наших Мінекономіки та Мінагро. Після підтвердження Єврокомісією (ЄК) та відповідними органами цих країн, обмежені партії нашого збіжжя та інших товарів зможуть потрапити на ринки Польщі й інших. Хоча з Варшави та Будапешта вже лунають пропозиції розширити перелік забороненої до імпорту продукції. Наразі до списку входять: українська пшениця, кукурудза, ріпак та насіння соняшнику.

Тому, не факт, якщо навіть пропозиція Києва щодо ліцензування й квотування буде погоджена, список української с/г продукції, який підпаде під ці обмеження, не буде розширений. Ба більше, ще до 15 вересня, коли сплив черговий термін фактичної блокади імпорту нашого збіжжя й інших товарів до цих пʼяти європейських країн, Київ пропонував компроміс щодо ліцензування й квотування. Проте Польща, Словаччина й Угорщина грюкнули дверима, що спонукало Україну звернутися зі скаргою до СОТ. У Міністерстві с/г Словаччини заявили, що Україна обіцяла не скаржитися на неї до СОТ і не забороняти імпорт агропродукції зі Словаччини, завдяки прогресу у зернових переговорах двох країн.

Але проблема в суперечках із сусідами, надто з Польщею, набагато глибша, й стосується не лише зерна. За ці понад півтора року повномасштабної війни, між Києвом та Варшавою накопичилося стільки взаємних образ, нерідко з вини самої України, що розплутати їх буде дуже важко. Тому сподіватися, що парламентські вибори в Польщі, які призначені на 15 жовтня, минуть, і все якось само собою владнається, не варто. У цьому тексті ТСН.ua пояснить, через що ще, крім зерна, Україна та Польща побили горщики, та як остаточно не спалити мости.

Зерно розбрату: Польща порушує торгові правила ЄС
Гостра публічна суперечка між Україною та Польщею, яка днями переросла в справжній конфлікт, триває вже майже пів року. У квітні-травні 2023 року все дійсно почалося з імпорту зерна “Шляхами солідарності”. Ця ініціатива була започаткована ЄС навесні 2022 року разом зі скасуванням всіх квот і мит на українську продукцію й товари, щоб допомогти нам експортувати с/г-продукцію (тоді на експорт чекали 20 млн тонн українського зерна), коли морські порти були заблоковані Росією, а Чорноморська зернова ініціатива ще не була укладена.

Навесні цього року, коли почалися протести польських фермерів, ТСН.ua вже писав, що насправді вони постраждали не через наплив дешевої української агропродукції. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук нагадує, що ціна на збіжжя на світових ринках навесні 2022 року дійсно зросла більш ніж на 30% через початок повномасштабної російської війни й заблоковані українські порти.

“Через це польські фермери думали, що весь 2023 рік зароблятимуть стільки ж, плюс субвенції з боку ЄС. Проте з укладенням Чорноморської зернової ініціативи й пожвавленням експорту української с/г продукції морем і через порти на Дунаї, ціни стабілізувалися. Але навіть попри це нижче цін 2021 року європейські фермери все одно не продавали, отримуючи ще й компенсації з боку ЄС (Брюссель погодив пакет на понад 100 млн євро – ред.). Українські ж виробники зерна зараз фактично працюють в мінус. Ці півтора року вони нічого не заробляють. А запаси, які були з минулих років, вже майже вичерпалися. Кожного місяця, починаючи з квітня, коли почала діяти заборона, не маючи можливості імпортувати до цих пʼяти країн, ми втрачали біля 170 млн євро. А до кінця року втратимо до 600 млн євро”, – зазначає для ТСН.ua Денис Марчук.

Чому Україна так відчайдушно бʼється за експорт своєї с/г-продукції? Минулого року ми заробили на цьому $23 млрд. Із цих грошей ми фінансуємо оборонку, бо пряму фінансову іноземну допомогу не можна пускати на ЗС. До того ж, наші найближчі європейські сусіди мали б розуміти, що цьогорічна посівна й збір врожаю ускладнені не лише військовими діями, а й вщент замінованими полями. В Україні зараз найбільше мінне поле – більше за площу Великої Британії. Вже не кажучи, що від квітня цього року Київ двічі йшов на поступки нашим сусідам, погоджуючись із односторонньою забороною імпорту. Й 15 вересня ЄС вирішив не продовжувати обмеження. Попри це, Польща, Угорщина та Словаччина запровадили односторонні заходи.

Ці їхні дії не лише викликали обурення Києва. Франція, Німеччина та Іспанія різко розкритикували такі заходи, що порушують торгові правила ЄС. Саме тому, за інформацією Financial Times, в Єврокомісії ще думають, чи варто захищати інтереси Польщі, Угорщини та Словаччини. А от Варшава пішла ще далі, заявивши, що може заблокувати вступ України до ЄС, якщо проблема з українським зерном не вирішиться. А речник польського уряду Пьотр Мюллер допустив скорочення допомоги українським біженцям (хоча, тут варто додати, що й без проблем із зерном її і так збиралися скорочувати). Україна ж, крім звернення до СОТ, пригрозила забороною імпорту польських овочів: цибулі, помідорів, капусти та яблук.

“Нарешті Польща сказала правду щодо українського зерна. Йдеться не про цей сезон, а про умови вступу України до ЄС. Про це дуже чітко заявив міністр аграрної політики (Польщі – ред.) Телюс. Тому наші вступні переговори по с/г вже фактично почалися такою агресивною бойовою розвідкою з повним антагонізмом із боку Польщі. Тому ми й будемо до кінця стояти на тому, що дії Польщі щодо українського зерна помилкові, неправомірні й шкідливі для польських, українських і всіх фермерів ЄС”, – дописав у Facebook заступник міністра економіки, торговельний представник України Тарас Качка.

Хоча, існує й інша точка зору.

По-перше, що багато транзитного українського зерна дійсно осідало в Польщі, через що спостерігалося зниження закупівельних цін на зерно польських аграріїв.

По-друге, якщо українське зерно дійсно осідало й був демпінг, то з польського боку в цьому теж були зацікавлені сторони. Проте, ні з боку України, ні з боку Польщі ми не бачимо незалежних розслідувань та притягнення винних до відповідальності, лише взаємні звинувачення.

По-третє, самі польські фермери це спростовували, й наразі не видно жодного ажіотажу на с/г-ринку Польщі. Їхні фермери, як і раніше, чекають на зростання цін, щоб продати свою продукцію дорожче.

По-четверте, експерти наголошують, що після 15 вересня, коли ЄС вирішив не подовжувати заборону на імпорт української с/г-продукції до пʼяти європейських країн, Київ діяв радше емоційно, ніж прагматично, не ініціювавши жодних тристоронніх консультацій за участі Єврокомісії. Ба більше, період між квітнем-травнем до вересня цього року можна було використати, щоб напрацювати свої пропозиції щодо виходу з кризи. Проте Київ цього не зробив.

Київ перегнув палку: чому майданчик ООН – це не місце для розбірок із Польщею
Проте, не зерном єдиним. У двосторонніх відносинах України та Польщі є дуже багато невирішених політичних й історичних проблем. Не можна сказати, що й до повномасштабного російського вторгнення наші відносини були безхмарними, особливо щодо питань історичної памʼяті. Керівна консервативна “Право і справедливість” не виняток, вона теж активно на цьому спекулювала, особливо напередодні виборів. Так сталося й зараз, тільки з зерном, у бажанні отримати голоси польських фермерів, за які також бореться й ультраправа “Конфедерація”, відома своїми антиукраїнськими настроями. Днями один із її лідерів закликав заблокувати постачання Україні зброї і палива через територію Польщі, щоб Київ відкликав свій позов до СОТ і не запроваджував заборону на імпорт польської продукції.

За словами заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука, до нинішньої ескалації у відносинах між Польщею та Україною призвела ціла низка чинників: вибори; економічні клопоти, пов’язані з глобальною кон’юнктурою; підготовка до переговорів України про членство в ЄС, які, вочевидь, будуть непростими.

“Оскільки проблема комплексна, то й вважати, що після виборів вона зникне, не доводиться. Адже на виборах може перемогти ПіС. Якщо більшість вони не візьмуть, то найвірогіднішою буде коаліція ПіС з “Конфедерацією”, де симпатиків України немає. Теоретична перемога “Громадянської платформи” (один із її лідерів Дональд Туск, колишній премʼєр Польщі і голова Європейської ради – ред.) теж не змінить ситуації докорінно. Їй теж доведеться блокуватися та брати до уваги інтереси фермерів. Вочевидь, врегулювати ситуацію, коли обидві сторони надто категоричні, можна за посередництва третіх сторін. Такі спроби вже робить президент Литви Гітанас Науседа (днями він зустрівся окремо з Зеленським і Дудою – ред.). Але, схоже, що його мета, – вгамувати пристрасті. А от коли дійде до питання, в який же спосіб компенсувати втрати – чи-то Україні від обмежень, чи-то Польщі від відкриття ринку, то без ЄК не обійдеться – адже саме в неї є ресурс на такі компенсації”, – коментує ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Проте й Київ підкидає хмизу до багаття. На початку серпня ТСН.ua вже писав про помилку Києва з викликом до МЗС України посла Польщі за висловлювання керівника Бюро міжнародної політики канцелярії президента країни Марціна Пшидача про нібито “невдячність” українців за допомогу, яку надає сусідня Польща. До тго ж посла Польщі до українського МЗС викликали 1 серпня – у Національний день памʼяті Варшавського повстання. Варто нагадати, що тоді було не лише одне обурливе висловлювання Марціна Пшидача. Була ціла низка взаємного обміну “любʼязними” постами й твітами українських і польських посадовців у соцмережах.

Нагадаємо, що цьому також передувала образа Польщі, здебільшого кулуарна, на те, що Україна почала обговорювати гарантії безпеки без власне самої Польщі. У Варшаві вважають, що Польща має брати активну участь у переговорах, які стосуються архітектури безпеки регіону. Й тоді, на початку серпня, градус напруженості дещо знизився, коли польського представника запросили до саудівської Джидди, де обговорювалася підготовка до Глобального саміту миру в Україні на базі Формули миру президента Зеленського. Проте, Польща до сьогодні так і не стала підписантом безпекових гарантій декларації G7, яку було започатковано на Вільнюському саміті НАТО.

Але після 15 вересня, коли Польща, Угорщина й Словаччина, всупереч рішенню Єврокомісії, вирішили продовжити блокування імпорту української с/г-продукції, скандал між Україною та Польщею вибухнув із новою силою, вийшовши на міжнародний рівень. У вівторок, 19 вересня, виступаючи на відкритті Генасамблеї ООН в Нью-Йорку, Володимир Зеленський серед іншого заявив:

“Тривожно бачити, як у цей час дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер. Може здаватися, що вони грають власну роль, але натомість вони допомагають підготувати сцену для московського актора”.

Одразу після цієї заяви польські ЗМІ повідомили про скасування двосторонньої зустрічі Володимира Зеленського та Анджея Дуди в Нью-Йорку на Генасамблеї ООН (згодом Дуда пояснив, що на це просто не було часу). Пізніше на брифінгу для польських ЗМІ за межами штаб-квартири ООН у Нью-Йорку президент Польщі порівняв Україну з потопельником:

“Це трохи схоже на ситуацію між Польщею та Україною. Україна перебуває під російським нападом, без сумніву, в дуже складній ситуації, хапається за все, що може. Чи можна на неї ображатися? Звичайно, можна обурюватися”.

Світло в кінці тунелю: як можна виправити ситуацію
А далі, як кажуть у соцмережах, понеслося. Україна на свою адресу почула купу образ із боку Польщі, разом із викликом українського посла на килим до польського МЗС. Далі – більше. Міністр оборони країни Маріуш Блащак заявив, що “суперечка з Україною стосується інтересів українських олігархів, які хочуть продавати зерно на польській території”. Премʼєр Матеуш Моравецький пішов ще далі, зазначивши, що Польща зараз більше зосереджена на переозброєнні власної армії, тому не надає Києву військової допомоги.

В Україні це було сприйнято однозначно: через зернові баталії Польща припиняє військову допомогу Києву. За заяву Моравецького навіть довелося виправдовуватися Анджею Дуді, мовляв, його слова вирвали з контексту. Й не дивно, адже ці заяви обурили багатьох у ключових європейських столицях. Це довелося коментувати навіть Пентагону, де вкотре запевнили в єдності союзників щодо підтримки України. Анджей Дуда запевнив, що ті контракти щодо озброєння, які Польща підписала з Україною, наприклад щодо постачання самохідних артилерійських установок Krab, будуть виконуватися.

Була ще ціла низка образливих заяв польських посадовців на адресу Києва, наприклад щодо зниження підтримки України взагалом й припинення допомоги українським шукачам притулку. Щоправда, щодо останнього, повторимося, це й так мало поступово відбутися.

Проте, на думку Марії Золкіної, очільниці напряму “Регіональна безпека й дослідження конфліктів” Фонду демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва та дослідниці Лондонської школи економіки та політичних наук, висловлювання президента Зеленського на Генасамблеї ООН було фактично вписано в спектр міжнародних проблем, бо претензії до країн, які досі забороняють імпорт українського збіжжя Володимир Зеленський висловив у контексті розповідей про глобальну продовольчу кризу, поставивши на один рівень збитки й незручності, які несе український експорт через блокування Чорного моря Росією, з неможливістю імпорту до Польщі, Угорщини та Словаччини сухопутними транспортними коридорами.

“Тобто, те, що це було фактично вписано в міжнародну проблематику, – це помилка. Це автоматично робить цей конфлікт більш гарячим, ніж він був до цього. Й це було дуже негативно сприйнято не лише в Польщі. Це, на жаль, було почуто й побачено іншими нашими партнерами, для багатьох із яких підтримка Польщі, добросусідські й стратегічні відносини між Польщею та Україною, – це як основа взагалі підтримки України. Тобто, нашу позицію країни Балтії, Польща часто захищали надзвичайно запекло, – так, наче вони захищають свою територію й свої інтереси. Вони виступали своєрідним тараном наших інтересів в ЄС і НАТО, в тій же Генасамблеї ООН”, – коментує ТСН.ua Марія Золкіна.

За словами дослідниці, тепер вже всім зрозуміло, що цей конфлікт між Польщею та Україною точно не про зерно. Він про те, що є багато білих плям у двосторонніх відносинах, де претензії Польщі полягають у тому, що Київ, із польської точки зору, недостатньо стратегічно сприймає співпрацю з поляками, сприймає їх власне як ситуативних партнерів, транзитерів, виконавців якихось домовленостей між Україною та США, Великою Британією тощо.

“Натомість поляки вважають, що партнерство між нашими державами має бути стратегічним на багато десятиліть наперед саме через те, що ми маємо спільні безпекові потреби, й через те, що ми один одному потрібні. Україна зараз форпост для захисту від російської агресії. А Польща нам потрібна, бо без її території і допомоги Україна не зможе забезпечувати себе допомогою з боку жодної іншої країни”, – вважає Марія Золкіна (більше про причини чергового загострення між Україною та Польщею дивіться в інтервʼю Марії Золкіної ТСН.ua в YouTube за посиланням у кінці статті – ред.).

Але, якби ж це не грало на користь Кремля. Як і під час попереднього загострення відносин між Україною та Польщею в публічній площині на початку серпня, зараз цим активно користується російська пропаганда, підігріваючи конфлікт через своїх агентів у соцмережах. За словами Міхала Марека, директора Центру досліджень сучасного середовища безпеки (Краків, Польща), чинна ситуація сприятлива для Москви через можливість розпалювання антагонізмів і підриву почуття тісних відносин між Києвом і Варшавою, особливо щодо оборони.

“У певному контексті росіяни можуть спробувати переконати поляків у тому, що вони мають переорієнтувати свою політику й рухатися у бік Росії за принципом “кращих угод з Москвою”, ніж “непевних союзів із невдячною Україною”. Російська сторона, ймовірно, прагнутиме поширювати в Польщі погляди, які підривають спільний інтерес Варшави й Києва щодо стратегічних цілей, зокрема сфери безпеки. Незважаючи на нинішню кризу, варто пам’ятати, що поляків й українців об’єднує спільний інтерес, – необхідність захистити себе від агресивної політики Кремля”, – підкреслює в коментарі ТСН.ua Міхал Марек.

Наостанок зазначимо. Варшава має зрозуміти, що від підвищення цін на зерно на світових ринках більше зароблятимуть не лише польські фермери, а й Росія, яка минулого року експортувала майже 40 млн тонн. Саме тому Москва зараз нищить нашу портову й с/г-інфраструктуру – конкуренти їй не потрібні. Але й Київ має розуміти, що це предмет довгих і важких переговорів із Польщею щодо врегулювання торговельних відносин, й після парламентських виборів у Польщі, які мають відбутися 15 жовтня, саме собою все не вирішиться.