Нові пенсії. Що придумали у Раді зробити з пенсіями українців

Нові пенсії. Що придумали у Раді зробити з пенсіями українців

В Україні чинна солідарна система пенсій існує лише за рахунок дотацій з державного бюджету. Для реалізації плану збільшення суми виплат майбутнім пенсіонерам з одночасним зниженням навантаження на держбюджет держава вже досить тривалий час розробляє механізм накопичувальних пенсій. І що тепер з пенсійною реформою?

Дискусії про запровадження трирівневої пенсійної системи ведуться в Україні два десятиліття. Однак другий рівень — обов’язкові пенсійні накопичення — так і не запровадили, а нещодавно прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що робота над запровадженням накопичувального рівня триває.

“За підсумком реформи кожен українець повинен отримати власні пенсійні накопичувальні рахунки. Це дасть змогу забезпечити справедливу й достойну пенсію для громадян”, — каже Денис Шмигаль. Тим часом, в Україні добровільні пенсійні накопичення не користуються великою популярністю серед населення, а солідарна пенсійна система більше не може забезпечити достойне життя пенсіонерів на заслуженому відпочинку.

Фокус розбирався, на якому етапі пенсійна реформа в Україні і що потрібно для її найскорішого впровадження.

Солідарна система: пацієнт швидше мертвий, ніж живий
Перший рівень — солідарна пенсійна система — передбачає, що сплачені підприємствами та застрахованими особами внески (ЄСВ) до Пенсійного фонду одразу ж направляються нинішнім пенсіонерам. Станом на кінець 2022 року, загальна чисельність тих, за яких сплачується ЄСВ, дорівнювала 10,8 млн осіб. Водночас пенсії отримували 10,69 млн пенсіонерів. Отже, на одного працюючого приблизно один пенсіонер. Однак за прогнозами міжнародних організацій, скорочення населення України відбуватиметься переважно за рахунок осіб працездатного віку. Водночас, за підрахунками ООН, до 2050 року частка людей 60+ становитиме майже третину, а співвідношення між чисельністю населення пенсійного і працездатного віку зросте майже вдвічі.

Утім, солідарна система в Україні уже зараз демонструє нездатність забезпечити достойне життя усім, хто вийшов на заслужений відпочинок. Коефіцієнт заміщення, тобто відсоток від зарплати, який людина отримує на пенсії, складає прблизно 30%. Тож, станом на початок квітня 2023 року середній розмір пенсії складав 5,2 тис. грн. При цьому 30% пенсіонерів отримували лише 2,6 тис. грн, і лише 9,9% — понад 10 тис. грн.

Пенсійний фонд не в змозі самостійно забезпечити виплати й потребує вливань із держбюджету. За січень — травень 2023 року з усіх джерел фінансування до ПФУ надійшло 312,1 млрд грн, з яких власні доходи склали 186,5 млрд грн.

“У 16-му році було зменшено ЄСВ, тоді й виник дефіцит ПФ власних надходжень, — згадує провідна експертка соціальних і гендерних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна. — Зараз він поглибився, тому що маємо значні демографічні провали. Офіційно зареєстровано 11 млн пенсіонерів, 10,5 млн платників ЄСВ, з урахуванням того, що 2,5 млн пенсіонерів працюючих. Тобто вже не 1:1. Проте у межах так званої субсидарної відповідальності державний бюджет України додає гроші до ПФУ”.

Проблема поглиблюється з низки причин, зокрема, через безробіття, фактичний рівень якого сягає 26%, кажуть експерти.

“З початку війни негативні демографічні тенденції поглибилися через вимушену міграцію населення за межі України. Наразі навіть важко оцінити довгостроковий ефект для функціонування пенсійної системи”, — зазначив Григорій Овчаренко, директор з управління активами групи ICU.

Без приватних накопичень неможливо створити повноцінно функціонуючу пенсійну систему, яка притаманна усім розвинутим країнам, каже Овчаренко. Третій рівень пенсійної системи, що передбачає добровільні внески громадян у недержавні пенсійні фонди (НПФ), страхові компанії та банки, діє в Україні з 2005 року. Проте він охоплює лише 7% працюючого населення.

Непопулярність недержавних пенсійних фондів пов’язана, зокрема, з нездатністю забезпечити таку дохідність інвестицій, яка би покривала інфляцію, кажуть експерти.

“НПФ (недержавні пенсійні фонди) не дають прибутковість вищу за інфляцію. У нас відбуваються стрибки інфляції, відповідно до 40% і, зрештою, вони не є ефективними розпорядниками коштів”, — вважає економіст Ілля Несходовський.

Активізувати приватні накопичення на пенсії має запуск другого рівня пенсійної системи. У Верховній Раді вже зареєстровано законопроєкт №9212, що є базою для його запровадження.

Що передбачає законопроєкт №9212 стосовно другого рівня пенсійного забезпечення
Депутати пропонують встановити обов’язкову участь працюючих осіб до досягнення ними 55 віку у системі накопичувального пенсійного забезпечення та обов’язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників.

Зокрема, відповідно до проєкту закону, роботодавці сплачуватимуть:

1% від розміру заробітної плати працівників — у 2023 р.;
1,5 % — у 2024 р.;
2 % — у 2025 р.
Водночас держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах за рахунок коштів державного бюджету України. Розмір ЄСВ залишиться незмінним — 22%, а накопичувальний внесок включатиметься до складу єдиного соціального внеску.

Ініціатива передбачає можливість для працівника збільшити розмір своїх внесків. При цьому держава співфінансуватиме їх на паритетних засадах в межах 3% від розміру середньої заробітної плати за видами економічної діяльності у середньому по економіці.

Згідно з документом, ці внески будуть акумулюватися в уповноваженому пенсійному фонді, створеному державою до 2026 року. Після того можна буде обирати з-поміж авторизованих недержавних пенсійних фондів або залишитися учасником уповноваженого фонду. Оперуватимуть коштами авторизовані компанії з управління активами, а зберігатимуть пенсійні накопичення — авторизовані банки-зберігачі. Також передбачене спадкування накопичень.

Ризики законопроєку: дефіцит ПФУ стане ще більшим
Впровадження ініціативи передбачає, що вже у перший рік дії накопичувального рівня до ПФУ направлятимуть менше коштів.

“Наш Пенсійний фонд сильно дефіцитний. Забирати звідти навіть ті відсотки ( а це десятки мільярдів гривень) в приватні пенсійні фонди — однозначно недоречно, оскільки це тільки збільшить бюджетний дефіцит”, — переконаний економіст Ілля Несходовський.

Автори ініціативи визнають додаткове навантаження на держскарбницю. За їхніми підрахунками, у перший рік з держбюджету потрібно буде направити 15,4 млрд грн на компенсацію фондам загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування втрат від недонадходжень ЄСВ.

На думку Тетяни Сальнікової, радниці Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, віднайти кошти на запуск накопичувального рівня цілком реально.

“Це невеликі кошти, але вони допоможуть нам запустити систему. А далі, по-перше, відновлюватиметься економіка, по-друге, людина буде зацікавлена у власних пенсійних накопиченнях. Відбуватиметься детінізація: що більша офіційна заробітна плата, то цих коштів ставатиме більше”, — каже Тетяна Сальнікова.

Тут вам не Уолл-стріт: куди можна вкладати пенсійні внески
Щоб накопичення не знецінилися до того, як людина вийде на заслужений відпочинок, фондам, які будуть акумулювати внески громадян, потрібно інвестувати кошти, причому найкраще — у низькоризикові цінні папери з дохідністю, що перевищує рівень інфляції. Однак у тому й проблема, що фактично вкладати їх зараз можна хіба що в урядові облігації (ОВДП). На них у січні-квітні припало 92,7% від загального обсягу торгів фінансовими інструментами. Їх майже щотижня випускає Мінфін для покриття дефіциту бюджету.

За нинішніх умов єдиним інструментом для інвестування пенсійних накопичень є урядові облігації, частка торгів якими перевищує 90%.

“Запуск [другого рівня пенсій] наразі виглядає так: ми створюємо додатковий бюджетний дефіцит, на нього Міністерство фінансів випускає відповідні облігації внутрішньої державної позики, їх викуповують пенсійні фонди, які отримали у розпорядження кошти від державного ПФУ. Отже, держава нічого не виграє — кошти в економіку не заходять. Власники, ті, хто розпоряджається коштами таких фондів, отримують додатковий прибуток”, — наголошує Несходовський.

Теоретично після війни можна буде інвестувати у цінні папери великих іноземних компаній.

“Коли відбудеться лібералізація валютного ринку, знову з’явиться можливість інвестувати в акції іноземних компаній. Тоді виникне наступне питання: чому ми повинні інвестувати в закордонні акції замість того, щоб розвивати наш внутрішній ринок?” — запитує фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

Велика приватизація може підштовхнути розвиток внутрішнього фондового ринку, каже він. Однак для запуску повноцінного ринку замало просто збільшити кількість емітентів. Важливо, щоб їхні цінні папери були такої ж якості, як і закордонних.

“Якщо на нашому внутрішньому ринку не буде достатньо ліквідних акцій, буде вхід гривня — а вихід 10, коли ти купити можеш, а продати — ніколи, — то кому потрібен такий ринок? Торгівля акціями Apple досить ліквідна, можеш увійти й вийти, спред дуже маленький”, — наголосив Шевчишин.

Допомогти запустити фондовий ринок може і запровадження другого рівня пенсійної системи, кажуть опитані Фокусом експерти.

“У нас немає фондового ринку, бо немає коштів, які суб’єкти можуть залучати через власні цінні папери. Коли з’являється великий внутрішній довгостроковий інвестор, кошти якого з кожним роком лише збільшуються, великі підприємства, які нормально працюють в Україні й потребують капіталу для свого розвитку, випускатимуть цінні папери”, — переконана Сальнікова.

Крім того, щоб активізувати ринок, держава може випустити спеціальні інвестиційні інструменти під інфраструктурні проєкти. “Якщо держава випустить під відновлення гарантовані державою цінні папери спеціально для накопичувальних пенсійних фондів, це було б доброю практикою. Є приклади відновлення після Другої світової війни за рахунок пенсійних коштів”, — додала фахівчиня.

Кращі пенсії — потім: чому пенсійної реформи не уникнути
На думку Сальнікової, законопроєкт №9212 можна запровадити під час воєнного стану. Зокрема, голосувати за нього у першому читанні варто вже влітку, а в другому — до нового року. Тоді, за умови підтримки відповідних державних органів, 1 січня 2025-го можна почати розділяти внески.

“Перехід від солідарної до накопичувальної системи потребує значного часу. Тому має сенс у найкоротший термін ухвалити законопроєкти, необхідні для створення законодавчих вимог функціонування накопичувальної системи. Для запуску накопичувальної системи, а саме — для перших внесків з моменту ухвалення закону — необхідно щонайменше рік”, — зауважив Овчаренко.

Несходовський переконаний: доки обсяг операцій з ОВДП не зменшиться до 30%, а 70% — припадатимуть на облігації та акції підприємств, не можна запускати другий рівень пенсійної системи. Проте, зараз багато хто сумнівається, що накопичувальні пенсії можливо буде запровадити у найближчі рік-два. “Усі міжнародні партнери — і МОП, і МВФ, і Світовий банк — категорично не радять запроваджувати накопичувальну систему. Треба шукати інші шляхи балансування бюджету Пенсійного фонду”, — впевнена провідна експертка соціальних і гендерних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна.