Залишитися чи повернутися: як вирішити дилему українських емігрантів

Залишитися чи повернутися: як вирішити дилему українських емігрантів

Мільйони українців виїхали біженцями закордон, і вже за 14 місяців війни частина з них пристосувалась до європейського ритму і рівня життя. Опитування показують, що значна кількість таких українців не планують повертатися в Україну. Як можна стимулювати співвітчизників повернутися на Батьківщину?

Україна майже 14 місяців тому опинилася в центрі бурхливих подій, коли вибухи та постріли російських агресорів принесли повномасштабну війну, смерть та руїну на нашу землю. Багато українців, переважно жінок та дітей, змушені були заради безпеки шукати собі притулок закордоном. За оцінками ООН, близько п’яти мільйонів українців проживають наразі в європейських країнах, де вони отримали моральну та матеріальну підтримку від урядів та місцевих громадян.

Наші біженці потроху адаптуються до нових умов, однак довготривале перебування у розриві між країнами, коли частина сім’ї лишається в Україні, а інша – розкидана по світу, стало дійсно важким випробуванням. У зв’язку з цим, для частини з них виникла дилема, що робити далі: повертатися на Батьківщину чи вже повноцінно починати будувати життя на новому місці, знайшовши собі довгострокове житло і постійну роботу?

На жаль, досить багато громадян, відчувши всі переваги європейського життя, зокрема високий рівень заробітної плати, який стартує навіть для некваліфікованої роботи від 1 тисячі євро на місяць при цінах на продукти та одяг майже як в Україні (але у нас зарплата мінімальна 6500 гривень (160 євро), а середня – близько 15000 гривень (375 євро), не поспішають повертатися. А дехто вирішив спробувати пустити коріння на чужині.

Про що говорять опитування
Як свідчать результати останнього опитування, яке проводилось аналітичним центром міжнародної компанії з працевлаштування Gremi Personal серед українців, які виїхали до Польщі після 24 лютого, 38 відсотків українських біженців хочуть залишатися у цій найбільш дружній до нас країні, яка прийняла найбільше наших громадян у себе (близько 1,5 млн людей). При цьому 7 відсотків планують переїхати з Польщі в іншу країну (очевидно більш багату), а 55 відсотків розглядають повернення в Україну.

І це при тому, що ще у жовтні минулого року лише 17 відсотків респондентів відповіли, що не планують повертатися в Україну, а 22 відсотки мали на меті поїхати додому у найближчі три місяці, чверть опитаних планувала повернутись, щойно закінчиться війна. Іншими словами, за останні півроку в Польщі кількість українських біженців, які не бажають повертатися додому, зросла удвічі. Скоріше за все, опитування наших біженців у інших європейських країнах дасть подібний результат.

Про що це говорить? Все ще більше половини громадян, які проживають закордоном, планують повернутися в Україну. А тих, хто вже не розглядає для себе таку можливість, очевидно, мають на це обґрунтовані причини. Можливо, у когось просто вже житла немає, адже його зруйнували рашисти, а хтось знайшов високооплачувану роботу та підтримує своїх українських родичів валютними переказами, які щороку, за оцінками Національного банку, досягають декількох мільярдів доларів. Попри це, Україна, безумовно, надзвичайно зацікавлена у поверненні свої громадян, адже без цього не вдасться відбудувати швидко країну після Перемоги та перейти на шлях сталого економічного зростання.

В очікуванні Перемоги і вищих зарплат
Як розповіла агенції УНІАН директор департаменту міжнародної агенції з працевлаштування Gremi Personal Анна Джоболда, цифра опитування щодо настроїв повернення на Батьківщину, – це показник, який може швидко змінитися, у тому числі, в кращу сторону.

“Обставини змінюються дуже швидко, змінюються і настрої українців. До слова, деякі очікували, що через обстріли інфраструктури та блекаут може додатково виїхати від 500 тисяч до мільйона українців, але цього не трапилось”, – зазначила Джоболда.

У грудні минулого року, розповідає експерт, проводилося окреме опитування серед людей, які сказали, що не планують повертатись в Україну. Їх тоді спитали, які б фактори спонукали все ж таки змінити свою думку і повернутись на Батьківщину. Серед основних відповідей було бажання об’єднатися із сім’єю – це найсильніший аргумент, який спонукає наших громадян повернутися додому. За цей варіант віддали свої голоси 25 відсотків учасників опитування. Гідні умови праці, заробітної плати та достойна пенсія – друга за важливістю умова, за яку віддали свої голоси 18 відсотків.

Гарантії “ненастання нової війни в перспективі найближчих десятиліть” – важливі для 10 відсотків українців, аби повернутися. Стільки ж очікують на проведення в Україні реформ – судової, освітньої, медичної, правоохоронної, економічної, щоб поїхати додому.

Якщо Україна отримає підтримку для відновлення та можливості економічного розвитку для громадян, то майже десять відсотків обіцяють повернуться. Таку саму кількість голосів отримав пункт, коли Україна стане членом Євросоюзу та НАТО.

Цікаво, що можливість створення нового бізнесу мотивує усього 7 відсотків українців у Польщі, а 6 відсотків кажуть, що повернуться, коли їхнє окуповане місто звільнить ЗСУ.

“На жаль, реалії даного моменту такі. Україна після перемоги матиме ще один величезний виклик – відновлення економіки та повернення людей на Батьківщину. І, наприклад, ми як компанія з працевлаштування після перемоги плануємо направляти працівників та робочу силу до України, для відновлення інфраструктури, будівництва нового житла і підприємств”, – зазначила експерт з працевлаштування.

Прозорі умови для бізнесу
Ще один важливий фактор, який впливає на бажання громадян пускати коріння за кордоном, – це відкриття українських бізнесів у Польщі. Починаючи з другої половини минулого року, понад 10 тисяч українських компаній відкрилися у цій країні і більшість з них прагнуть винаймати на роботу саме своїх співгромадян. Відтак у висококваліфікованих спеціалістів з’являється можливість обіймати гарні посади й отримувати польські зарплати.

Більшість українців, що перебувають у Польщі тривалий час, наразі вивчають або вже вивчили польську мову, що також відкриває нові горизонти на ринку працевлаштування.

Опитування, яке проводилося у березні цього року, показує, що лише 10 відсотків українців не прагнуть вивчити польську мову, стільки ж сказали, що вже знають її досконало. 30 відсотків респондентів вже можуть вільно спілкуватися, а 50 відсотків – у процесі вивчення.

При цьому, за словами експертів, чим довше триватиме руйнівна війна Росії проти України, тим менше людей в результаті повернеться з-за кордону. “Чим довше триватиме війна, тим більшими, з одного боку, будуть руйнування економіки та інфраструктури, а з іншого боку – більше адаптуються ті жінки і діти, які виїхали закордон, до життя в тих країнах, до яких вони поїхали”, – сказала директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова.

Процес адаптації та навчання
Експерти підкреслюють, що важливим інструментом для повернення громадян має стати розробка програм повернення та адаптації.

“Треба з цими людьми спілкуватися, щоб не розірвати зв’язків. Треба дуже ретельно після завершення війни працювати над створенням робочих місць і перекваліфікації робочої сили, по розміщенню населення по території України і по допомозі в поверненні, тому що це теж проблема”, – зазначила Лібанова.

Вона також додала, що Україна ризикує в першу чергу втратити не тільки ту кількість людей, які сьогодні знаходяться закордоном, а тим, що після війни чоловіки, яким на час війни заборонений виїзд з країни, також поїдуть до своїх жінок та дітей. А для того, щоб не допустити надто швидкої інтеграції українців в іноземне середовище і збільшити бажання повернутися на Батьківщину має продовжуватися адаптація умов освітнього процесу, щоб наші діти продовжували навчання в українських школах дистанційно.

“Ми зараз думаємо, що нам робити з нашими освітніми програмами, і як зробити так, щоб українські діти, які зараз перебувають закордоном, не почували себе залишеними та покинутими там. А навпаки, відчували причетність до української школи”, – розповів заступник голови Державної служби якості освіти України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Іван Юрійчук.

Швидкі реформи і позитивні зміни
Вітчизняній владі насправді для повернення більшості наших громадян з-за кордону та швидкого відновлення економіки після Перемоги у війні необхідно зосередити свої зусилля на декількох важливих напрямках.

Перш за все, потрібно створення гідних умов праці та забезпечення справедливої заробітної плати та достойної пенсії, адже це буде спонукати біженців до повернення додому. Уряду слід активно працювати над стимулюванням економічного життя, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, а також вже зараз, задіявши страхування військових ризиків через іноземні компанії, залучати внутрішні та іноземні інвестиції для створення нових робочих місць.

Влада також має продовжувати активно проводити реформи попри руйнівну війну. Мова йде про вирішення ряду наболілих проблем у судовій, освітній, медичній, економічній, митній, податковій сферах. Реформи сприятимуть підвищенню якості життя населення та покращать довіру до державних інституцій, а це є важливим фактором для повернення емігрантів. До того ж, це наблизить наше членство в Євросоюзі та НАТО, що зміцнить позиції країни на міжнародній арені та сприятиме стабільності та безпеці. Також ми маємо розуміти, що приєднання до ЄС долучить нашу країну до єдиного європейського ринку праці.

Поки триває війна, це здається дуже непростим завданням, оскільки значні ресурси суспільства йдуть на оборону держави. Однак після Перемоги і біженці закордоном, і ті громадяни, які зараз працюють вдома, будуть чекати на швидкі зміни. І це стане дійсно серйозним викликом. Тому, щоб не втратити громадян, варто почати робити, можливо непопулярні, але корисні і правильні у довгостроковій перспективі кроки вже зараз.