Олексій Бондаренко: у мене два сади один – яблуневий, інший – скульптурний (ФОТО)

Олексій Бондаренко – скульптор-самочка з села Рунгури Коломийського району, відомий далеко за межами області. Його бетонні фігури людей, тварин і благородних птахів розкидані по всіх шляхах і перехрестях нашої держави.

Навколо хати мешканця села Рунгури Олексія Бондаренка розкинулися два сади. Один сад – яблуневий: тут щороку дають плоди сто яблуньок, а ще вишні, черешні. Другий “сад” – скульптурний, і на ньому стоять у весь зріст відомі історичні постаті, козаки, безсоромні русалки, закохані гуцули з гуцулками. Навколо пасуться коні та воли, олені ховаються десь поміж дерев. Кружляють над ставком лебеді.

“Двадцять років тому на цьому місці були мочари, – вказує на свій сад митець, – а тепер бачите самі.”

“Всі скульптури я роблю за однією технологією: цемент, клей церезит, рідке скло. Всередині арматура. До мене приїжджали професіонали й дивувалися, як я працюю з бетоном і працюю швидко. На людську фігуру йде три дні, на коня, оленя – чотири. До мене приїжджають весільні кортежі й знимкуються серед цієї всієї чудасії. А ось, дивіться, сидить Степан Бандера, біля нього Шухевич. Між ними – місце для сидіння тільки для борців за волю України. Тут так і написано”, – говорить Олексій Бондаренко.

Серед замовників – політики й бізнесмени, духов­ні особи і власники харчевень, а також музеї й громадськість різних міст і сіл. Його бетонний Довбуш стоїть біля музею Довбуша в Печеніжині, на подвір’ї дитячого відпочинкового табору в Слободі. У Вінниці стоїть замислений Кармелюк; на Хортиці бережуть козацьку славу запорожці. Коні прикрашають обійстя кількох депутатів Верхов­ної Ради.

Олексій Бондаренко має неабиякі інженерні здібності, які допомагають йому проводити воду до потрібних місць, майструвати вітряки, а також споруджувати дивні гойдалки й каруселі. Досить легкого поштовху, аби ця химерна машинерія рушила з місця й працювала майже за інерцією довгий час. Він устигає все – і ліпити свої фігури, і сад доглядати, і за курми дивитися.