Щойно вся Котельва стояла на колінах….«Пливе кача» пробирала до самих кісток… Напис «Вантаж 200» різав так по душі, що відключав свідомість…

Валентина ШевченкоЩойно вся Котельва стояла наколінах…. «Пливе кача» пробирала до самих кісток… Напис «Вантаж 200» різав так по душі, що відключав свідомість… Море прапорів України складало шану цій дівчинці….

А потім я була у дворі….

«Дівчинко моя, ми винні, що не вберегли…. Пробач нас….»

«Ти ж казала, як же там хлопці будуть без мене?…. Подивися, вони приїхали до тебе….»

«Донечко, ми собі ніколи не пробачимо…»

Ці слова мами Валентини, яка обіймає труну, луною стоять у вухах…. А перед очима батько Олександр, який сидить на стільчику біля своєї донечки, а плечі ходором ходять від ридання…. А поруч сестра Анічка, яка заламує руки і підводить мокрі очі до неба….

І багато-багато хлопців у військовій формі…

Всі вірили… сподівалися… молилися…. А раптом жива….

Господь забрав цю красиву дівчинку, молоду маму, у Свої обителі….

З поміж всього Оля обрала Україну!!!! Віддала їй себе всю!!! Віддала найцінніше!!!

Господь таких не залишає…. Дуже віримо, що Він їй приготував блаженне вічне життя…

Але ж як батькам, сестрі, донечці змиритися з цим???

Як жити??? Як сприйняти цю жорстоку реальність??? Як навчитися жити без своєї кровинки???
Страшно уявити……..

Було у батьків дві донечки… це як у птаха два крила. І коли одне крило відрубати, згодом рана наче і заживе, але злетіти птах не може, бо він безсилий….

Господи, упокой світлу душу Жінки, Патріота, Героя у Царстві Небесному!!!

Господи, дай сили пережити близьким цю втрату!!!

Господи, ЗНІМИ З УКРАЇНСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ НАКЛЕЙКУ “ВАНТАЖ 200”!!!

Будь ласка