Приїхала попрацювати, залишилася назавжди: українка розповіла про життя у Латвії

Українські громади існують чи не в кожній країні світу. Десь вони організовані краще, десь перебувають лише в процесі формування та реєстрації. Портал Global Ukraine News пропонує дізнатися трохи більше про українську діаспору в Латвії завдяки розмові з Тетяною Лаздою, членом об’єднання “Конгрес українців Латвії”, пише svitua

– Розкажіть, будь ласка, про себе, як Ви опинились та чим займаєтесь у Латвії?

– Я народилась і виросла в мальовничому селі Наумівка на Сумщині. Проте в Латвії тепер мій дім і моя сім’я, Латвія – Батьківщина моїх дітей.

У Латвію я приїхала на роботу, тепер вже в далеких 1980-х, маючи за плечима бухоблік Львівського торгово-економічного інституту і два роки роботи головним бухгалтером Ківерцівської заготконтори, що на Волині. Отак все життя і працюю головним бухгалтером, а в перервах між балансами вишиваю рушники і картини, роблю мотанки.

– Яка чисельність українців у Латвії?

– У Латвії проживає приблизноУкраїнців 50 тисяч українців. Це пострадянська країна, тут, як і в інших республіках СРСР, були ті, хто приїхав за спрямуванням після учбового закладу. А хтось шукав тут кращої долі. Серед українців багато й колишніх військових радянської армії та членів їх сімей.

Статистика говорить, що серед українців найнижчий процент тих, хто здав екзамени і отримав громадянство Латвії.

За останні роки в Латвію приїхало багато молодих людей з України, працюють, вчать мову, ростять дітей. Це люди, які виросли вже в незалежній Україні, вони інші, не такі, як мої діти і молодь Латвії, і не такі, якими були ми. Зараз громадська робота і активність їх не цікавить, можливо через кільканадцять років ностальгія за Україною і приведе їх в одне з українських товариств.

– Який в країні існує поділ на українські громади?

– Майже в кожному великому містечку Латвії є українські товариства. У Ризі – їх декілька. Є в Старій Ризі й церква, вірніше, каплиця церкви Страждальної Богоматері, недалеко від президентського палацу. Священик УГКЦ тут служить українською мовою.

Вже п’ять років працює аматорський “Український народний театр в Ризі”. Людей різного віку, соціального статусу і професій об’єднала любов до сцени і художнього слова. В творчому доробку аматорів: “Лісова пісня”, “Наталка-Полтавка”, “Назар Стодоля”, “За двома зайцями”.

В Єлгаві від 2004 року працює український культурний центр “Джерело”, членом якого до 2015 року була і я.

– У яких напрямах функціонує Конгрес українців Латвії: культурне життя, які акції, заходи проводяться?

– Конгрес українців Латвії – це сьогодні єдина українська громадська організація в Латвії, яка займає чітку проукраїнську позицію, організує пікети та акції на підтримку України й проти російської агресії, пам’ятні заходи та виставки до знакових історичних дат. Також ми відправляємо гуманітарну допомогу до України.

Саме Конгрес українців Латвії ініціював, адміністрував і втілив у життя проект спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в Ризі. Пам’ятник Шевченку, збудований на пожертви, ми подаровали місту.

Урочисте відкриття пам’ятника відбулося в листопаді 2015 року, за участю прем’єр-міністрів України та Латвії. Відтоді алея в одному із старовинних парків Риги, неподалік від Посольства України в Латвії, стала місцем зібрань і зустрічей українців.

Дуже пишаюсь нашим великим проектом “Вишиваємо Рушник українців Латвії”. Українська громада вишивала рушник майже 4 роки. 2011 року три українки звернулись до українців Латвії з пропозицією спільно вишити рушника. Ідею підтримали 13 українських товариств Латвії та Ризька українська школа.

Так народилась акція “Вишиваємо Рушник українців Латвії”. До вишивання рушника долучились більше 200 людей у різних куточках Латвії. Рушник Українців Латвії переданий на зберігання в Посольство України в Латвії й став прикрасою українських свят та урочистостей.