Російські загарбники в Ірпені пострілом у скроню вбили дитячого тренера: подробиці трагедії

В Ірпені під Києвом російські окупанти розстріляли відомого дитячого тренера з боксу Олексія Джунківського. Спортсмен допомагав мешканцям міста, возив їм продукти та дуже любив Україну.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Не хотів покидати Ірпінь

Перед визволенням Ірпеня в Київській області російські загарбники вбили 39-річного дитячого тренера з боксу Олексія Джунківського. Його розстріляли прямо у спортивному залі, де на той час перебував Олексій. Це сталося 24 березня.

Але про його загибель стало відомо лише 28 березня, коли містечко остаточно зачистили від загарбників. Підійти до спортзалу кілька днів було неможливо, там точилися обстріли.

 

Друзі припускають, що Олексій не злякався російських військових та сказав їм усе, що думає про них.

Також місцеві жителі кажуть, що в Ірпені багато хто знав, що він був волонтером, доставляв їжу мешканцям тимчасово окупованого міста. Також він був чесною та відкритою людиною, своїх патріотичних поглядів не приховував.

Його дружина Анастасія каже, що востаннє вони спілкувалися телефоном 22 березня, а бачилися 24 березня, коли він відправив їх із донькою у безпечне місце. Сам Олексій не хотів залишати Ірпінь, запевняв, що все незабаром закінчиться. З того часу зв’язок із ним зник

Мама Олексія, Людмила, розповідає, що якраз востаннє із сином говорила по телефону 24 березня. “Він сказав, що все добре. Потім почався обстріл, він каже: “Ну все, я побіг, а то вже стріляють”. Більше ми його не чули. Ми не знали, що з ним трапилося. У нього там була вівчарка, вона кудись зникла. Потім мені надіслали фото загиблого сина на впізнання. Я бачила, що у нього рана в ділянці скроні, росіяни вистрілили в нього зблизька”, – плаче мама.

Тренував дітей і був вірний аматорському боксу

Як написав Сергій Тищенко, заступник мера Черкас і президент Федерації боксу Черкаської області, Джунківський був членом національної збірної України. Він чотириразовий призер Чемпіонату світу серед військовослужбовців, переможець матчевих зустрічей Україна – Росія, США – Україна, Україна – Куба.

А останнім часом працював дитячим тренером, виховував молодих спортсменів.

Його знайома Марина, з якою вони раніше тренувалися, розповідає, що Олексій родом із Глевахи, Київської області.

“Ми разом із ним займалися в одного тренера в залі ЦСК на Повітрофлотському проспекті в Києві. Разом їздили на збори, змагання по Україні, Європі та Штатах. Він був серед нас найдрібніший (мала вага). Але зухвалий, спритний, швидкий. І в той же час дуже чуйний, дуже приємний і просто мегадруг. У мене збереглося смішне фото, де я тримаю його на руках, і поруч стоїть наш тренер”, – каже Марина.

Олексій не займався професійним боксом, він весь час був у любительському (аматорському) спорті, там же заробив усі свої титули та регалії.

“Коли я працювала незалежним міжнародним агентом у Великій Британії, я кликала його у професійний бокс, але Олексій не хотів, він залишився відданим аматорському боксу. Жив він дуже скромно, дуже любив свою матусю. У нього залишилися дружина та лапочка-дочка. Це все, що я знаю”, – каже Марина.

Олексій став тренером, займався з дітьми абсолютно безкоштовно у Глевасі, потім у Києві, а останні півтора року жив в Ірпені.

За словами дружини, в Олексія залишилося дуже багато вихованців, які плачуть через його загибель.

“Я теж плачу, це був мій тил, моя опора, підтримка, мій захист, моє життя та моє кохання”, – каже Анастасія.

Одна з мам вихованців загиблого тренера Юлія Васьківська розповідає, що Олексій був педагогом від Бога.

“Це тренер, який вчив правильному спортивному боксу, пояснював, демонстрував, як треба робити. І завжди із приємною усмішкою, без зайвих негативних емоцій, без криків. Він завжди з розумінням та повагою ставився як до дітей, так і до батьків”, – каже Юлія.

Ховати Олексія Джунківського будуть на його батьківщині, в Глевасі. Попередня дата прощання 2 квітня.