Клімкін: Путін ще не в глухому куті, війна закінчиться за двох умов. Інтерв’ю

Клімкін: Путін ще не в глухому куті, війна закінчиться за двох умов. Інтерв’ю

До вступу в НАТО Україні потрібна безпекова угода з США. Президент країни-агресора Росії Володимир Путін наважиться на вторгнення до Польщі тільки у разі, якщо опиниться у глухому куті.

Тактично Україна і світ виграють від усунення Путіна від влади. Війна закінчиться, якщо спрацюють два ключових чинника. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України в 2014-2019 роках Павло Клімкін.

– Президент Зеленський заявив, що українці мають усвідомити, що наразі про вступ України до НАТО не йдеться. На вашу думку, про яку систему безпеки ми можемо говорити з союзниками?

– Я вважаю, що перша запорука безпеки – це власна сила, власна міць. Жодні гарантії, писані і неписані, юридично зобов’язуючі, не будуть працювати в цьому світі. Розпочалося його масштабне перезавантаження. А це означає, що можна спиратися тільки на свій потенціал. Власне, наша війна це ще раз довела.

З партнерами, звичайно, можна будувати різні варіанти взаємної підтримки. Але те, що нам потрібно – це безпекова угода з гарантіями безпеки. Якщо ми це матимемо з США, то до вступу до НАТО це може стати заміною, оскільки безпеку нам потрібно реалізувати вже зараз.

– В останньому зверненні до Конгресу США президент Зеленський запропонував створити обʼєднання U-24, United for peace. Як ви оцінюєте таку пропозицію?

– Спочатку треба зрозуміти, у чому сенс цієї пропозиції, з ким вона обговорювалася і яка її мета. Те, що ми бачимо – це ідеї, а за ними має йти логіка. Поки що я не можу сказати, як це реалізується.

– Питання про закрите небо. Під час цього звернення ще раз пролунав такий заклик президента. Чому досі не закрили і чи закриють?

– Не закрили, тому що бояться прямого конфлікту з Росією, в тому числі ядерного. Плюс технічно це не так просто зробити, оскільки закрити частину західної України, частину півдня з Чорного моря вони можуть, але закрити всю територію доволі складно навіть з американськими можливостями.

США поки що зайняли позицію, що політично вони не можуть брати на себе ризики такої ескалації. Крім того, якщо буде деескалація, то вони вважають, що будь-який переговірний процес не матиме сенсу.

В цьому головні причини.

– Але ми розуміємо: якщо Путін нападе на будь-яку країну НАТО, буде зовсім інша ситуація. В цьому контексті хочу нагадати про ракетний удар по Яворівському полігону, що розташований у 30 кілометрах від кордону з Польщею. Чи може Путін вдатися до акту агресії щодо Польщі?

– Станом на сьогодні – ні. Я вважаю, що Путін на це не піде. В ситуації санкцій, в ситуації пресингу він не захоче на це піти. Звичайно, він оцінює ризики.

У випадку з Україною він хотів перемогти за пару днів, він розраховував на такі санкції і на український спротив. А зараз він розуміє, що у випадку атаки на Польщу отримає відповідь всього НАТО.

Тому я вважаю, що станом на сьогодні він буде нападати на Польщу тільки якщо буде загнаний у тотальний глухий кут і в нього не буде інших опцій.

– А зараз Путін ще не в глухому куті?

– Я думаю, що він ще не в глухому куті. Звичайно, його маневри дуже звужені, звичайно, він дуже емоційний, звичайно, він розуміє, що ситуація дуже непроста, але тим не менше він ще не в глухому куті, коли у нього всі подальші кроки однозначно призводять до негативних наслідків.

– Російський опозиціонер Марк Фейгін вважає, що на сьогодні завдання Заходу номер один – усунення Путіна. Ви поділяєте таку думку?

– Не поділяю. Я вважаю, що на сьогодні росіяни настільки імперськи, націоналістично налаштовані, що просто заміна першої особи не означатиме зміни курсу Росії. Тактично – так. Ми можемо отримати виграш. Але стратегічно усунення Путіна нічого нам не дасть.

– Коли закінчиться війна?

– Щойно Путін зрозуміє, що виклики, які пов’язані з економічними санкціями та тотальною ізоляцією реально такі, що їх не може винести російська економіка. Щойно кожен росіянин на собі відчує, зрозуміє, що він не може отримувати подальші успіхи в просуванні в країні.

Ці два чинника є визначальними.