“Хлопці стрілялися і тікали від жахіття і пресингу”: що насправді відбувалося у військовій частині, де служив дніпровський стрілок

Через постійні виснаження почав підніматися тиск, що спровокувало носові кровотечі

Масовий розстріл нацгвардійців 20-річним солдатом-строковиком Артемієм Рябчуком у військовій частині № 3021 в Дніпрі розкрив великий гнійник того, що відбувалося там. Назовні вилізли не тільки 2 випадки суїцидів, а й історії про масовий психологічний пресинг, якому солдати-строковики піддавалися з боку командування.

Так було постійно, день у день, з доби на добу — говорить наш співрозмовник, який ніс службу у військовій частині № 3021 у 2016 році. З метою безпеки він попросив не вказувати його реальних даних.

Публікуємо його історію з перших вуст.

Тікали і стрілялися через жахіття
Я вирішив розповісти свою історію після того, що сталося, бо вважаю, що все це не випадковість. Я служив у військовій частині 3021 у 2016 році, під час командування Шура Олександра Михайловича. Скажу чесно, це та людина, якій на очі краще не потрапляти.

Безпосередньо під його керівництвом були і самогубства, і в самоволки хлопці тікали, і все від цього жахіття. Ще тоді в 2016-му у нього були задатки садистського офіцера. Таке враження, що він ненавидів солдат, постійно щось кривився, зневажав, давав зрозуміти, що ми ніхто і звуть нас ніяк. І в такій атмосфері треба було знаходиться щодня і щодоби.

У нього тоді була якась манічка всіх записувати на контракт, а я був солдатом строкової служби і не збирався залишатися в армії. Я йому ввічливо відмовляв, але він був дуже наполегливим. Наприклад, підняв мене якось вночі і пів ночі тиснув на мою згоду. І коли я відмовився остаточно – почався просто конкретний психологічний тиск.

Наряди через кожну добу, я спав по три години. Через виснаження почав підніматися тиск, що надалі спровокувало носові кровотечі.

“Це був божевільний мозковий штурм!”
Практично щоразу під час мого наряду він приходив з перевірками. Що це означає? Постійно запитував мої обов’язки і постійно до чогось придирався… Це був просто божевільний мозковий штурм!

Або ж змушував мене приносити йому нову зубну щітку, одноразову бритву, чого в частині немає. Я і говорив йому: “Товаришу майор, а де мені її взяти?” На що він відповідав: “Іди шукай, лазь по тумбочках у солдатів”.

Пам’ятаю, як один раз мене покликав до себе зам з виховної роботи, почав питати, як я себе почуваю, який мій психологічний стан. Я відповів, що все нормально, але чесно кажучи, здивувався, на що почув: “Один з офіцерів розповів, що у тебе якісь психологічні проблеми”. Виявилося, що це був Шур.

Ви навіть не уявляєте собі, як важко впоратися з таким психологічним тиском в умовах, коли нікому навіть розповісти про це. Це вкрай важко навіть для людини з сильною волею. Особливо в стані фізичної знемоги і постійного психологічного пресингу. А він же приходить в частину виспаний, ситий і як садист постійно і постійно тисне.

Один раз я вже цього всього не витримував і розповів батькам. Вони приїхали, поспілкувалися з командирами частини, написали на Шура скаргу в одному з журналів. Мабуть, на нього це якось вплинуло, пресинг припинився. Але все одно, при будь-якій можливій ситуації він продовжував свої знущання.

“Впадеш без свідомості і не встанеш”
Не раз було таке, що ми всі в повному обмундируванні, в тому числі в бронежилетах, бігали по 3 км бігу. Фізично це дуже важко. А він це називав “виховання через колектив, завдяки такому-то солдату”. І конкретно називав ім’я та прізвище. Або ж прийняти упор лежачи і віджатися 200 разів. Таким чином він стравлював і налаштовував один проти одного в колективі.

У нього було багато важелів впливу на солдата і без фізичної сили. І знаходив він їх стільки, що ти впадеш без свідомості і не встанеш.

Дана частина належить до МВС. Це означає, що вони знають всіх поліцейських, всі між собою пов’язані. І якщо в частині відбувається правопорушення – туди надсилають слідчого, який знає командування. Як можна було після двох самогубств не відсторонити Шура і не провести конкретні розслідування?

Але я приблизно можу собі уявити, як це відбувалося: прислали слідчого, той дістав “магарич” і справу зам’яли. І Шур безкарно продовжував творити страшні речі.

До того ж дана частина готує хлопців, які потім йдуть працювати в правоохоронні органи. Уявіть собі, з якою психікою вони приходять в райвідділи і поліцейські дільниці?

“Хотілося забути все, як страшний сон”
Коли пішов на дембель – хотілося забути це все, як страшний сон. Але після випадку з розстрілом мовчати більше не хочеться. Я більше ніж впевнений, що на цього солдата (Артемія Рябчука. – ред.) міг відбуватися схожий тиск. Але він не застрелився сам, як це зробили двоє солдатів раніше, а висловив свої емоції в іншій формі.

Я був в його шкурі, і мені часом навіть хотілося втекти в самоволку, так важко було. Зрозумійте, солдати – залякані, вони не знають, куди звернутися, думають, що в цій сфері важко домогтися правди. Особливо складно хлопцям з регіонів, які не розбираються, що робити і кому дзвонити.

Я ж теж спочатку цього пресингу думав, що так загартовують мою силу волі, характер або тут таке ставлення до новеньких. Але потім до мене дійшло, що весь час так не може тривати. Адже Шур переключався з мене на іншого солдата, і так по черзі. Тим більше у мене був досвід – перед частиною в Дніпрі я служив на Західній Україні. І там були офіцери з великої літери.

Шур керував військовою частиною № 3021 7 років
Олександр Шур керував військовою частиною № 3021 з 2013 по 2020 рік. Вона відома як підрозділ Нацгвардії України, або як полк охорони особливо важливих державних об’єктів.

До 2013 року Шур служив у цій же частині майором. Згідно з його декларацією про доходи, нині Олександр Шур — заступник начальника управління військової частини 3006 Нацгвардії України.

Новини.LIVE відправило запит до військової частини № 3006 з проханням до Олександра Шура прокоментувати дану ситуацію. Ми опублікуємо його відповідь, як тільки отримаємо.