“Одного прекрасного ранку ти прокинешся і тебе трохи заболить горло…”

“Одного прекрасного ранку ти прокинешся і тебе трохи заболить горло…”

Одного прекрасного ранку ти прокинешся і тебе трохи заболить горло, ну трішечки, ти подумаєш – напевно? через холодну “Колу”, окей – йдемо далі, слабкість – це від погоди: то дощ, то сонце… Bсе логічно. Тихеньке покашлювання теж від пилюки та старої ковдри з пір’ям, нюх і смак інколи пропадають, якщо є застуда…

Ти ходитимеш магазинами та вулицями міста, підеш в гості до знайомих, поведеш в дитсадок дитину, відвідаєш спортзал, бо треба схуднути, там кілька разів кашлянеш і вчепишся за тренажер. Потім приймеш запрошення на вечірку, будеш писати пости в фейсбуці про те, який же лоХдаун цей локдаун, що у тебе бізнеси і дуже ділові зустрічі, івенти та фігнівенти. Потім на “Людоньках порадьте” будеш питати, що пити, якщо болить горло і якось так все мине, повільно, але мине, можливо…

Потім, якось здавши аналіз на антитіла, ти зрадієш, що вони в тебе є, і при кожній нагоді й кожному масовому збіговиську, ти розкажеш як героїчно здолав корону…

І ти ніколи не дізнаєшся, що продавець магазину, який ти відвідував, носячи маску на бороді і покахикуючи, – вже тиждень у реанімації, і цей продавець сам виховує маленьку дитину, що гроші на лікування збирають цілим мікрорайоном…

Що тренер спортзалу захворів та приніс коронавірус додому, і від ковіду у нього померла мама, а тато в важкому стані в реанімації…

Що з 20 знайомих із вечірки не захворіло лише троє, інші – або у лікарні, або хворіють вдома…

Що у лікарнях від втоми непритомніє медперсонал, хоч ця втома тобі точно не цікава і на щастя не відома…

Ти навіть не прочитаєш, як хтось писатиме у твоїй френд-стрічці, що чиясь дитина ніколи не побачить маму, хтось до кінця життя буде жити на препаратах, чиїсь онуки так і не зможуть гідно попрощатися з дідусем чи бабусею, але ж в тебе не так, для чого вникати в усі ці історії із соцмереж…

Тебе ж це зовсім зовсім не стосується, в тебе ж антитіла…

Проте і вони мають властивість бути не вічними. Просто пам’ятай про це щоразу, коли знову почнеш кахикати, носити маску на підборідді, думати, що безсмертний і до тебе це не стосується… Не забувай! Бо ти, так саме ти, теж можеш бути винним у тому, що відбувається навколо! Відчуй цю відповідальність і трохи схаменись…

Олег Кондратенков