Нова українська школа: що далі? Яким шляхом треба рухатися…

Нова українська школа: що далі? Яким шляхом треба рухатися…

26 жовтня відбулася презентація дуже важливого для подальшого розвитку шкільної освіти документу – дорожньої карти реформи базової та профільної школи, яку розробили люди, безпосередньо включені в реформу Нової української школи. Це той документ, на який закликаю обов’язково звернути увагу освітніх управлінців, громадянського суспільства, медіа, педагогічних працівників та батьків. Адже він з одного боку надає конкретні кроки для управлінців, як діяти далі, аби реформа НУШ розвивалася у базовій та старшій школі, а з іншого боку – показники, за якими представники громадянського суспільства та всі зацікавлені в розвитку реформи можуть моніторити, чи відбувається реформа і які кроки були виконані. Також дорожня карта надає суспільству бачення напрямів реформи, що дуже важливо для того, щоб об’єднати зусилля й спільно працювати над її розвитком.

Ініціювала створення документу громадська спілка “Ре:Освіта”, яку очолює міністерка освіти і науки у 2016-2019 роках Лілія Гриневич. Ознайомитися з документом можна за посиланням, вона відкрита до обговорення, й усі охочі можуть залишати свої пропозиції до 30 листопада на адресу: team@reosvita.org.

Під час презентації Лілія Гриневич ознайомила зі структурою дорожньої карти. Карта описує стан реформи зараз (тобто те, що вже зроблено), кінцеві результати реформи (чого необхідно досягти) та які кроки потрібні для досягнення мети. Документ надає узагальнений графік запровадження реформи, потреби учнів, батьків, вчителів, директорів та описує її втілення в різних напрямках, зокрема, інклюзивному, цифровізації, оцінювання якості освіти, професійного розвитку вчителів.

 

ВАЖЛИВО, ЩОБ НЕ ВІДБУЛАСЯ ПІДМІНА РЕФОРМИ
Автори дорожньої карти акцентували на тому, щоб реформа не перетворилася лише на порожню назву, а, дійсно, змінювала освіту. Мене як освітнього омбудсмена також тривожить певна загальмованість розвитку реформи НУШ, адже це загрожує захисту прав в освіті.

Так, міністерка освіти і науки у 2016-2019 роках Лілія Гриневич наголосила, що хвилюється, аби від реформи не залишилася лише обгортка, всередині якої буде відбуватися старий процес транслювання знань без застосування їх на практиці, без формування м’яких та соціально-емоційних навичок і створення нового освітнього простору, який відповідає сучасним світовим викликам.

Міністерка освіти і науки України у 2019-2020 роках Ганна Новосад зазначила, що серед усіх шкільних реформ в Україні НУШ стала першою цілісною структурною реформою, яка відбулася в дійсності, а не на папері й завоювала довіру батьків та педагогів. Й щоб не втратити цю довіру, потрібно далі розвивати реформу.

Менеджер програми «Соціальний капітал» Міжнародного фонду «Відродження», за підтримки якого створена ця дорожня карта, Григорій Баран наголосив, що важливо, аби реформа постійно залишалася на порядку денному, аби цінності, закладені в реформу (інклюзія, автономія закладів, академічна свобода вчителя, підвищення статусу вчителя), справді реалізувалися, аби були якісні дані, на основі яких ухвалюватимуться подальші рішення. Й важливо, що цей документ ще раз привертає увагу до реформи.

 

ЗМІСТ ОСВІТИ ТА ПІДТРИМКА ВЧИТЕЛІВ
Автори дорожньої карти акцентували на необхідності розроблення нових інструментів оцінювання учнів, методичної підтримки вчителів, надання їм інструментів для роботи, оскільки зараз вчителі-предметники, які з 1 вересня 2022 року мають розпочати навчати в базовій школі за стандартами Нової української школи, практично не знають, що їх там очікує.

Заступник директора Команди підтримки реформ МОН Роман Шиян зазначив, що вже існує перший драфт стандарту профільної освіти, але він ще не надає відповіді на всі необхідні запитання, зокрема, як має організовуватися освітній процес для того, щоб були індивідуальні освітні траєкторії, перестала існувати класно-урочна система. На його думку, впровадження стандарту базової освіти дасть можливість знайти ці відповіді. Також пан Роман наголосив на важливості взаємодії вчителів між собою, з іншими учнями та батьками для формування змісту освіти. Приміром, щоб при оцінюванні учнів вчителі-предметники могли взаємно прослідкувати, як відбувається розвиток м’яких навичок учня з різних предметів, і донести результати до батьків.

Експерт із забезпечення якості освіти у проєкті “Підтримка урядових реформ в Україні” (SURGe) Олена Лінник зазначила, що старі інструменти оцінювання більше не працюють, потрібно застосовувати компетентнісний підхід до оцінювання, формувальне оцінювання, як у початковій школі НУШ. Тому сьогодні приймаються рішення, як буде відбуватися оцінювання в базовій та старшій школі, як оцінювати м’які навички, як не зробити занадто бюрократичним цей процес, щоб спростити роботу вчителя, але водночас оцінювати те, що закладено в держстандарті. Також по-іншому має здійснюватися підсумкове оцінювання – не просто перевіряти наскільки учні повторюють чи відтворюють отриману інформацію, а наскільки вони можуть використати її в практичних ситуаціях.

 

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ МЕРЕЖІ
Освітній експерт Олег Фасоля зазначив про нерівність доступу до освіти через різні можливості й неефективну мережу. Тому в дорожній карті виписані критерії, як формувати ефективну освітню мережу, щоб досягнути балансу між доступністю закладів освіти та рівнем якості освітніх послуг.

ЯКІСНА ОСВІТА ДОРІВНЮЄ ІНКЛЮЗИВНА
Перший заступник директора Українського інституту розвитку освіти Наталія Софій зазначила, що якісна освіта не може бути не інклюзивною. Вона звернула увагу, що інклюзія стосується індивідуальних особливостей усіх дітей, але є діти, які потребують додаткової підтримки. Пані Наталія переконана, що така підтримка повинна надаватися не лише дітям, а й тому середовищу, в якому вони знаходяться, батькам, педагогам, законотворцям. Законотворці повинні розуміти значення того чи іншого терміну і як його правильно описати, щоб пізніше практики могли це впроваджувати. Педагогам потрібна підтримка в навчанні щодо зміни їх ставлення до інклюзії, цінностей, роботи з дітьми з особливими потребами.

 

ЦИФРОВІЗАЦІЯ
Проректор з інформатизації навчально-наукової та управлінської діяльності Київського університету ім. Бориса Грінченка Наталія Морзе вважає цифровізацію – не метою освіти і Нової української школи, а інструментом, який демонструє, як системно можна використовувати гаджети для підвищення якості освіти, формування м’яких навичок, формувального оцінювання. Тому в дорожній карті автори цього напрямку намагалися системно переглянути процеси цифровізації саме як інструментів, які допоможуть в новому змісті освіти, методиках, професійному розвитку вчителя, формувальному оцінюванню, зробити процес навчання цікавим для учнів.

 

ОЦІНЮВАННЯ
Начальник відділу досліджень та аналітики УЦОЯО Василь Терещенко також зазначив, що система оцінювання в НУШ має відповідати тому, чого навчають учнів і видозмінюватися паралельно з рухом реформи. Він наголосив, що державні підсумкові оцінювання мають здійснюватися на кожному рівні освіти – початковому, базовому, профільному, коли учень знаходиться на етапі руху, й можна покращити його рівень знань. Одним із напрямів, прописаних у дорожній карті, є посилення ролі ДПА й формування її так, щоб оцінювання будувалися на компетентнісній основі, щоб були цілісні дані по всіх учнях по всій країні за етапами.

 

ЯКИМ ШЛЯХОМ ТРЕБА РУХАТИСЯ?
Я поцікавився у пані Лілії, що, на її думку, необхідно робити, щоб ці запропоновані важливі кроки були впроваджені. Пані Лілія зазначила, що громадянське суспільство, освітнє експертне коло запропонувало тим, хто ухвалює рішення, свій інструмент – дорожню карту. Тепер важливо, аби ті, хто ухвалюють рішення в освіті, звернули на неї увагу та скористалися тим, що закладено у цей документ.

У свою чергу Служба освітнього омбудсмена долучається до обговорення проєкту дорожньої карти реформи і закликаємо освітян та громадськість звернути увагу на цей документ й також на нього відгукнутися.