Десять днів не дозволяли побачити тіло і придумували версії: наречена загиблого в Польщі українця розповіла про поведінку поліції

У Польщі у Вроцлаві 30 липня в центрі допомоги п’яним (витверезнику) помер 25-річний український робітник Дмитро Нікифоренко з Вінницької області.

початку польська поліція заявила, що хлопець був агресивний. Водій автобуса, в якому Дмитро повертався після пікніка з друзями, нібито звернув увагу, що українець поводився неадекватно, бився головою об вікно. Він викликав лікарів і поліцію. Лікарі визначили, що він п’яний, а поліція його забрала в центр допомоги п’яним.

А у витверезнику, куди його доправили, нібито Дмитро накинувся на поліцейських, когось укусив за палець, і тому його довелося пристебнути ременями. Після цього він посинів і помер.

Однак правда про смерть Дмитра Нікифоренка виявилася зовсім іншою. Один із журналістів-розслідувачів Польщі зумів побачити відео з камер спостереження цього витверезника. Те, як прожив останні пів години свого життя Дмитро, що з ним робили поліцейські, шокувало журналіста.

Він розповів усій Польщі, що насправді відбувалося в цьому центрі та що цілий місяць приховували правоохоронці.

OBOZREVATEL вдалося зв’язатися з нареченою Дмитра Сузанною Водолівовою. Молоді люди разом працювали в Польщі, полюбили одне одного і планували восени одружитися. Саме вона першою забила на сполох, коли з Дмитром зник зв’язок. Вона розповіла подробиці смерті загиблого.

Сузанно, що вам відомо про той день, 30 липня, коли все це сталося?

– Тоді я першою кинулась його шукати. Я була в Україні, але у нас із Дімою дуже близький контакт, буквально 24/7. Ми могли телефонувати в будь-який час доби. І в ту п’ятницю, 30 липня, він подзвонив приблизно о 17 годині після роботи, сказав, що зараз помиється, вийде з роботи і передзвонить. Потім він повідомив, що у них із хлопцями тут буде барбекю, його запросили. Сказав, що посидить з ними недовго. Я попросила його потім передзвонити мені.

Минула година-дві, дзвінка не було. Я стала його сама набирати, але він не озивався. Такого ніколи не було, він завжди відповідав на мої дзвінки. Я відразу зрозуміла, що щось трапилося. Я набирала його, слала смс. І тільки о 21:26 він узяв трубку. На відео, де лікарі швидкої допомоги ведуть його з автобуса на зупинку, видно, що у нього засвітився телефон, мабуть, це дзвонила я.

Він встиг сказати: “Я на зупинці”. Але навколо все шуміло, було чутно багато людей, зв’язок обірвався.

– Потім вам вдалося хоча б раз із ним зв’язатися?

– Ні, це були його останні слова. Я дзвонила весь вечір і всю ніч, гудки йшли, але він не відповідав. У суботу я вже попросила нашого знайомого в Польщі сходити на квартиру, яку ми там орендували, подивитися, чи вдома Діма. Він сходив, але вдома нікого не було, і дзвінків мобільного телефону за дверима не було чутно. Ми попросили господаря квартири прийти і відчинити двері, щоб подивитися, що там. Усередині теж нікого не було.

Тоді я зв’язалася з його родичкою в Польщі, пояснила їй, що з Дімою щось трапилося і потрібно написати заяву в поліцію. Вона пішла туди, у неї ще не хотіли приймати заяву, але зрештою взяли.

Уже вночі в суботу я згадала ще про одних друзів у Польщі. Попросила їх сходити і подивитися, чи не горить світло в квартирі. Я ще плекала надію, що він десь загубив телефон, пішов шукати, тому господар квартири з ним і розминувся. Але вони передзвонили і сказали, що світла немає, а дзвінків нечутно.

Роботодавиця Діми мені сказала, що він посидів із хлопцями, а потім з одним із них на автобусі поїхав додому. Той вийшов раніше, а Діма залишився, йому їхати далі.

І вже в неділю подзвонила родичка Діми й сказала: “У мене для тебе погані новини. Діма не живий”. Я була шокована, стала з’ясовувати, що сталося. Вона розповіла, що в поліції сказали, що у нього зупинилося серце.

Як поліцейські пояснювали цю ситуацію?

– Тоді вони придумали версію, що Діма їхав в автобусі, заснув. А коли прокинувся, почав битися головою об вікно, поводився агресивно. Водій викликав швидку і поліцію, і його забрали. Але судячи з відео з камер на зупинці, Діма спокійно вийшов з автобуса. Водій викликав тільки швидку допомогу, а не поліцію. Тому що занепокоївся: людина чи то спить, чи їй стало зле. На відео лікарі ведуть Діму, один тримає його під руку, другий несе його рюкзак. Вони оглянули його, почули запах алкоголю, і тоді медики викликали поліцію.

Чому швидка викликала поліцію? У них що там прийнято: якщо людина п’яна, то потрібно викликати правоохоронців?

– Я не знаю, навіщо. Він би сам пішов додому, і все було б із ним добре. Як уже розповідали і писали польські журналісти, у поліцейських, які приїхали, чомусь через вісім секунд вимкнулися нагрудні камери. Вони тільки сказали: “Зараз будемо затримувати”, і камери вимкнулися. Хоча протягом дня камери у них працювали, а ось на Дімі від’єдналися.

Що весь цей час вони робили з Дімою, знають тільки поліцейські. Затримання відбулося приблизно о 21:30, а у витверезник вони приїхали о 22:19. Деякий час Діма залишався в машині. Мені навіть здається, що він був непритомним, його приводили до тями.

У сам витверезник Дмитра ввели як злочинця: руки за головою, в наручниках. А поліцейський постійно кричав, щоб він не підіймав голову. Діма плакав, просив, щоб його відпустили. Він, напевно, навіть не розумів, що з ним відбувається і за що?

Дмитро вживав алкоголь вкрай рідко. Я б навіть сказала, що його організм не сприймав алкоголь, йому ставало зле, його нудило. І в той вечір хлопці говорили, що Діму нудило, вже там на пікніку йому було зле.

Він був спортсменом, брав участь у різних змаганнях. І Дмитро ніколи не вживав наркотиків, навіть заради інтересу, ніколи!

Що ще вам говорили в поліції з приводу смерті Дмитра?

– Про їхню першу версію я вам уже говорила. Потім вони придумали, що Діма був дуже агресивним, когось вдарив, когось укусив. Тому його довелося зв’язати, і він почав синіти. Вони його реанімували.

Насправді ж Діма когось укусив у той момент, коли на ньому вже сиділо кілька людей, його душили. Це був відчайдушний захист, він боровся за своє життя до останнього подиху.

Коли все сталося, польська поліція відкрила якусь справу, вела розслідування? Чи просто віддали тіло – і до побачення?

Ні, тіло вони нам дуже довго не віддавали. Ми змогли поховати Діму тільки на 16-17-й день. Те, що нам віддали, це був уже не Діма. Я його впізнала тільки за підборіддям і його широкими бровами. Нас не пускали на опізнання тіла. Рідного брата десять днів поліція не пускала до тіла. Пустили тільки тоді, коли тіло пішло трупними плямами. Коли у них запитували, чому на тілі синці, вони відповідали, що це трупні плями. Він був переодягнений в іншу футболку, яка чомусь була розірвана на грудях. Думаю, що його одяг був у крові, тому його переодягли.

А справу не завели за статтею вбивство з необережності.

– Зараз, коли польська преса все це оприлюднила, слідчі виходили на зв’язок?

– Ні, я знаю тільки, що двох поліцейських звільнили, а двох усунули від роботи. Але цього занадто мало. Їх потрібно посадити у в’язницю.

Яким був Дмитро, ви помічали, щоб він у житті проявляв агресію?

– Ніколи в житті. Він добряк. Він настільки добрий, що йому легше самому взяти і щось зробити, ніж сперечатися і розвивати конфлікт. Він ніколи не брехав, не конфліктував, не влазив у бійки, він був доброї душі людина. Тільки так я можу про нього сказати.

– Які у вас із Дімою були плани, ви збиралися одружитися?

– У нас було дуже багато планів на життя. У мене є син від першого шлюбу, ми хотіли разом переїхати жити до Польщі. Я ходила на польську і вчила сина мови. Діма вже домовився там зі школою. Але поки не вийшло, тому що перший чоловік тягнув із дозволом на вивезення дитини. Мені доводилося їздити в Польщу на три місяці, а потім повертатися. А Діма планував отримати “карту побиту”, він уже пропрацював у цій країні 1 рік і 9 місяців. Ми повинні були восени їхати знайомитися з батьками і зіграти весілля. Якби не вдалося залишитися в Польщі, то повернулися б в Україну, побудували б тут будинок. Діма дуже полюбив мого сина. Він говорив, що батьком я йому не буду, а от другом хочу бути. І ще він казав, що тепер у нього є син, а він би ще хотів доньку.