Чорнобиль у кіно, літературі та музиці: Боуї, Челентано та інші

“Чорнобильська тема” у світовому кіно, літературі та музиці з’являється майже одразу після трагедії 1986 року

На честь 28 річниці Чорнобильської трагедії журналісти Еспресо.TV підібрали найцікавіші згадки про неї у кінематографі, літературі та музиці, починаючи з минулого сторіччя, закінчуючи сьогоденням.

Звісно, з плином часу аварії на ЧАЕС, якій італійський співак Андріано Челентано присвятив пісню, а британський рок-музикант Девід Боуі, під враженням від події, створив хіта “Time Will Crawl”, митці приділяють все менше уваги.

Природньо, що найбільш глибоко цієї теми торкалися кінорежисери країн пострадянського простору. На відміну від багатьох іноземних фільмів, де часто Чорнобильська АЕС або Прип’ять є місцем подій певних епізодів, вони намагались показати вплив аварії на людські стосунки.

У 1990 році з’явився “Розпад” – один з перших художніх фільмів про Чорнобильську трагедію, головну роль в якому зіграв Сергій Шакуров. Назва фільму відображає не лише техногенну катастрофу, а й розпад людських взаємовідносин, що і є основною темою стрічки.

Сімейна драма журналіста, стосунки молодят, які втекли з власного весілля і випадково опинились в “зоні”, історія хлопчика, який лишився в зараженому місті, бо йому не дозволили вивезти кошеня, показуються на фоні подій на ЧАЕС.

Наступною художньою стрічкою про наслідки Чорнобиля стала “Аврора” Оксани Байрак, знята у 2006 році з Анастасією Зюркаловою, Дмитром Харатьяном та Еріком Робертсом у головних ролях.

У 2011 році з’являється одразу два українських фільми, сюжет який розвивається на фоні катастрофи на ЧАЕС. Стрічка “У суботу” режисера Олександра Міндадзе показує події перших 24 години з моменту аварії. Головний герой стає мимовільним свідком катастрофи, випадково дізнається правду про трагедію і постає перед моральним вибором: врятувати людей або виконати наказ “зверху” і не сіяти паніку.

Україно-французька картина “Земля забуття” з Ольгою Куриленко в головній ролі показує наслідки аварії у двадцятип’ятирічній перспективі.

Режисер Міхаль Боганім, яка до цього працювала лише в документалістиці, зняла зворушливу драму про людей, змушених жити з тягарем того квітневого дня, від якого уже не зможуть звільнитися.

Втім, про Чорнобиль знаміють не лише драми. У 2012 році режисер скандальної серії фільмів “Паранормальне явище” знімає “Заборонену зону” – історію про групу друзів, які, подорожуючи Європою, вирішили завітати у Прип’ять. Згодом туристи усвідомлюють, що у покинутому місті вони не одні.

Варто зазначити, що стрічка містить багато ляпів, пов’язаних з ЧАЕС та Прип’яттю (кількість градирень над станцією, відстань до найближчого КПП). Крім того, сам фільм знімався у Сербії та Угорщині. Тим не менше, стрічка також відображає певний погляд на проблему Зони відчуження.

Відповідь майстру хоррору спробували дати українські та російські молоді кінематографісти, знявши псевдодокументальну стрічку “Прип’ять. Залишені позаду”.

Згідно з синопсисом, в основу фільму покладено відеоматеріали, зняті у 2011 році зниклою безвісти групою американських туристів, а згодом знайдені українськими правоохоронцями.

Відомо, що фільм частково демонстрвувався на одному з фестивалів ще у 2012 році, але кінцевий його варіант досі не готовий.

Американські кінематографісти не настільки широко висвітлювали тему катастрофи на ЧАЕС у художньому кіно, віддаючи перевагу документалістиці. Здебільшого в їхніх роботах станція або Прип’ять стають місцем певних подій, а сама катастрофа згадується епізодично. До перших можна віднести стрічки “Трансформери 3”, “Міцний горішок 5”, “Годзілла”, до других – один з епізодів легендарних “Секретних матеріалів” і кілька серій “Сімпсонів”.

Виділити можна хіба що знятий для телебачення у 1991 році фільм “Чорнобиль: останнє попередження” з Джоном Войтом, батьком Анджеліни Джолі, у головній ролі. Втім, стрічка більше розповідає про реального американського вченого Роберта Гейла, який очолював міжнародну медичну команду з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Українські та світові письменники також не стояли осторонь. Тема Чорнобильської трагедії знайшла місце у поетичних творах Івана Драча (“Чорнобильська мадонна”, “Ніж у Сонці”, “В мікрофон криниці”), Ліни Костенко (“Атомний Вій опустив бетонні повіки…”), Бориса Олійника (“Сім”), автора “Чорнобривців” Миколи Сингаївського (“Обпалена мужність”), Шевченківського лауреата Леоніда Горлача (“Зона”), Дмитра Павличка (Листок”).

Майже одночасно, у 1987-1988 роках з’являються документальна повість Юрія Щербака “Чорнобиль” та роман Володимира Яворівського “Марія з полином у кінці століття”. В основі сюжету останнього – історія сім’ї Мировичів, але автор простежує вплив катастрофи не лише на одну сім’ю, а на життя всього навколишнього селянства.

Чорнобильській темі присвячено також одну з прозових збірок Шевченквіського лауреата Євгена Гуцала – “Діти Чорнобиля”.

Чорнобильської трагедії або Зони віджуження, як локації так чи інакше торкалися американські письменники Фредерік Пол (США), Мартін Круз Сміт, Джим Шепард, Джеймс Роллінз та болгарський літератор Георгі Тенев.

Одним з найбільш цікавих творів є п’єса канадця Філіпа Ландрі “Повернення до Прип’яті”. У 2011 році її демонстрували на Фестивалі альтернативного театру і навіть намінували на нагороду “Досягнення року”.

Дія відбувається у 1991–му, через п’ять років після чорнобильської катастрофи. За сюжетом, в одному з прип’ятських закинутих будинків живе колишній ліквідатор–”чорнобилець”, який ходить по спорожнілих домівках і збирає старі фотографії. В його уяві світлини перетворюються на живих людей, яких він сприймає як родичів. Так триває, поки не приходить господар квартири, Василь, чиє життя розбила катастрофа: дитина народилася мертвою, а молода дружина загинула. Під час зустрічі серед “родичів” колишнього ліквідатора Василь бачить фотографію дружини.

Події 1986 року на Чорнобильські АЕС знайшли відображення і у музиці. Вже у 1988 році російський композитор вірменського походження Мікаел Тарівердієв пише симфонію для органу “Чорнобиль”.

Загалом, теми Чорнобильської трагедії торкаються близько 30 сучасних пісень різних жанрів українських та зарубіжних виконавців. Зокрема, аварії та іі наслідкам присвячені “Чорнобильська зона” Тараса Петриненка, “Чорнобиль форева”, гурту “Скрябін”, «Sognando Chernobyl» («Мені сниться Чорнобиль») Адріано Челентано.

Девід Боуі зазнавався, що на створення пісні “Time Will Crawl” його надихнула катастрофа на АЕС, а британський репер Example та українська співачка Alyosha знімали у Зоні відчуження відеокліпи на пісні про вплив людини на оточуюче середовище.