У Раді ухвалили закон про дистанційну і надомну роботу: чим вони відрізняються

4 лютого, Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроєкт, що передбачає удосконалення правового регулювання дистанційної і надомної праці.

Про це повідомляє “Цинічний Львів” з посиланням на ТСН.

“За” проголосували 322 народних депутата.

Відповідний законопроєкт “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання дистанційної роботи”(№4051) опублікований на сайті парламенту і він спрямований на введення двох самостійних видів (форм) роботи – дистанційної та надомної.

Пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю щодо обов’язковості укладення письмового трудового договору про дистанційну або надомну роботу. У пояснювальній записці до законопроєкту також йдеться про те, що роботодавець при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу матиме право отримувати відомості про місце проживання або інше місце за вибором, де буде виконуватися трудова функція (з метою належного оформлення працівника на дистанційну роботу).

Передбачається забезпечення можливості ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, локальними нормативними актами роботодавця, повідомленнями та іншими документами, з якими працівник має бути ознайомлений в письмовій формі, шляхом обміну електронними документами.

В ухваленому законопроєкті також роз’яснюється, чим дистанційна робота відрізняється від надомної.

Дистанційна робота виконується працівником поза приміщеннями роботодавця у будь-якому місці за його вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Надомна робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших заздалегідь обраних ним приміщеннях, які роботодавець забезпечує всіма необхідними для роботи технічними засобами. На працівників поширюється загальний режим роботи підприємства. Згідно із законом, змінити місце надомної роботи можна лише за згодою керівництва.