Чи готові п’ятирічні діти до школи

У якому віці дітям найкраще розпочинати навчання у школі – це тема постійних дискусій серед батьків, освітян, психологів та представників органів влади, які формують освітню політику в різних країнах світу.

А питання, скільки років навчатися, вже не стоїть на порядку денному в більшості країн світу та Європи.

У країнах Європи здобуття повної загальної середньої освіти триває переважно 12 років (18 країн), у 17 країнах – 13 років, а у 2 країнах – 14. Такі дані наводяться в науково-аналітичній доповіді “Загальна середня освіта України в контексті освіти країн Європи: тривалість і структура”, яка підготовлена провідними науковцями Національної академії педагогічних наук України, Василем Кременем, Олександром Ляшенком та Оленою Локшиною.

Тривалість повної загальної середньої освіти в Україні та країнах Європи

Країна Тривалість/вік учнів
Україна 11 (6-17)
Австрія 12 (6-18)
Албанія 12 (6-18)
Бельгія 12 (6-18)
Болгарія 12 (7-19)
Боснія і Герцеговина 13 (6-19)
Греція 12 (6-18)
Данія 13 (6-19)
Естонія 12 (7-19)
Ірландія 15 (4-19)
Ісландія 13 (6-19)
Іспанія 12 (6-18)
Італія 13 (6-19)
Кіпр 12,5/13,5 (5,5-18/19)
Латвія 12 (7-19)
Литва 12 (7-19)
Ліхтенштейн 14 (6-20)
Люксембург 13 (6-19)
Мальта 13 (5-18)
Нідерланди 12 (6-18)
Німеччина 12/13 (6-18/19)
Норвегія 13 (6-19)
Північна Македонія 13,5 (6-19,5)
Польща 12 (7-19)
Сербія 12 (6,5-18,5)
Словаччина 13 (6-19)
Словенія 13/14 (6-19/20)
Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії
Англія, Уельс, Шотландія 13 (5-18)
Північна Ірландія 14 (4-18)
Туреччина 12 (5,5-17,5)
Угорщина 13 (6-19)
Фінляндія 12 (7-19)
Франція 12 (6-18)
Хорватія 12 (7-19)
Чехія 13 (6-19)
Чорногорія 13 (6-19)
Швейцарія 13 (6-19)
Швеція 12 (7-19)
У більшості країн Європи діти починають навчатися з 6 років (22 країни), з 7 років навчаються у 7 країнах. З 5 років розпочинають навчання в чотирьох країнах: Кіпр, Мальта, Англія та Туреччина, але там збільшена й тривалість навчання – до 13 років.

В Ірландії та Північній Ірландії навчаються з 4 років, але тривалість навчання тут 15 та 14 років відповідно.

У жодній країні, окрім Туреччини, молода людина не завершує здобуття повної загальної середньої освіти, не будучи повнолітньою (тобто – до 18 років).

Під час аналізу цієї таблиці необхідно враховувати, що країни Європи мають різну структуру та рівні освіти.

Наприклад, в Англії, де діти починають відвідувати школу з 5 років, початкова школа має 2 етапи:

ключовий етап 1 – з 5 до 7 років;
ключовий етап 2 – з 7 до 11 років.
Ключовий етап 1 не поширюється на наймолодших дітей шкільного віку. Тобто навчання, розвиток та догляд дітей, що прийшли до школи у 5 років, відбувається не за програмою ключового етапу, а за стандартом програми “Ранні роки”, які є частиною Національного курикулуму (навчальної програми).

В основі стандарту “Ранні роки”– ігри та розваги, а умови перебування дитини у школі повинні бути максимально наближеними до домашніх, щоб дитина поступово адаптувалася до формату шкільного навчання

Тобто фактично перший рік навчання в англійській школі відповідає дошкільному рівню української освіти.

Але навіть у самій Англії точаться дискусії щодо цього питання. Наприклад, у звіті “Структура початкової освіти: “Англія та інші країни” https://bit.ly/39K7cM2 зазначається, що майже немає доказів, які підтверджують тези про зв’язок довшої початкової освіти (наприклад через більш ранній її початок) і вищих успіхів в подальшому. Також у звіті зазначають, що початковий вік, коли відвідувати школу, є спірним питанням: прихильники дострокового початку навчання стверджують, що він підвищує стандарти; опоненти стверджують, що це може погіршити інші види досвіду та діяльності, які важливі для розвитку та навчання маленьких дітей.

ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ 5 ТА 6 РОКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Сучасні психологи та нейропсихологи визначають готовність дитини до навчання у школі за певними критеріями, такими як: фізична готовність, психічна, моральна, вольова, мотиваційна та інтелектуальна готовність.

Українські науковці Макаренко С.І. та Пуресіна Н.О., використовуючи психологічні методики, досліджували відмінності психологічної готовності до навчання у школі дітей 5-річного й 6-річного віку

Наводимо результати цього дослідження:

Мотиваційна готовність

Дітей 6-річного віку навчання приваблює як серйозна змістовна діяльність, яка призводить до певного результату, важливого як для самої дитини, так і для дорослих, що її оточують. Діти 5-річного віку виявляють прагнення до школи тільки заради зовнішніх атрибутів (тобто їх приваблює саме приміщення школи, предмети шкільного інтер’єру тощо), що свідчить про їхню неготовність до навчання.

Інтелектуальна готовність:

Серед дітей, які брали участь у дослідженні, високий рівень інтелектуальної готовності до навчання у школі продемонстрували 73% 6-річок і лише 14 % дітей 5-річного віку. Середній рівень показали 27% дітей 6-и років, та 72% дітей 5 років. 14% 5-річок мали низьку інтелектуальну готовність до школи, натомість 6-річок із низьким рівнем інтелектуальної готовності дослідники не виявили взагалі.

Емоційно-вольова готовність

Діти 6-річного віку здатні зменшити імпульсивність реакцій і можуть тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання. Діти ж 5-річного віку не мають вольової регуляції поведінки, що свідчить про їхню неготовність до навчання в школі.

Психологічна готовність:

Високий рівень цієї готовності показали 59% 6-річок, а серед 5-річок – лише 5% дітей. Середній рівень у 41% 6-річок та 76% 5-річок. Також 19% 5-річок продемонстрували низьку психологічну готовність. Натомість 6-річок із низьким рівнем психологічної готовності, як і у випадку з інтелектуальною, науковці не виявили.

Тобто серед дошкільників як 5-річного, так і 6-річного віку досить великий діапазон відмінностей психологічної готовності до навчання в школі.

Як бачимо, результати дослідження показують, що діти 6-річного віку мають набагато більшу готовність до школи, ніж 5-річні.

Такої ж думки дотримуються багато українських психологів. Психологиня Світлана Ройз пояснює, що не лише 5-літки, а й навіть 6-річні не завжди готові до навчання у школі. Оскільки в них переважає ігрова мотивація, а не навчальна, вони ще не володіють уміннями витримувати розчарування чи виконувати завдання, які їм не подобаються, та не настільки готові бути частиною групи й усвідомлювати, що є певні правила, яких потрібно дотримуватися

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ РАННЬОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

Останніми роками спостерігається масове раннє навчання дітей дошкільного віку. Дітей, вже починаючи з 3-4 років, батьки навчають читати, рахувати, а ще логіці, риториці, віддають на музичні гуртки або на приватні уроки до вчителя іноземної мови… Але, наприклад, вивчивши назви цифр від 1 до 10, дитина може промовляти їх, але рахувати не вміє.

Міністерство освіти і науки України в Інструктивно-методичних рекомендаціях щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти загалом застерігає педагогів дошкільної освіти від надмірної інтенсифікації інтелектуального розвитку дітей. Самі ж педагоги аргументують цю інтенсифікацію попитом батьків готувати дитину до навчання у школі.

У МОН звертають увагу, що Державним стандартом початкової освіти навчання дитини писемному мовленню (читання, письмо) передбачається в початковій школі.

Раннє навчання і розвиток дитини тісно пов’язані з її психологічними особливостями, адже у такому віці дитина ще не може усвідомлено навчатися. За дослідженням “Раннє навчання як психологічний чинник особистісного розвитку дитини” науковця А. А. Клименка, який проаналізував психологічні праці багатьох учених, дитина не може ефективно засвоювати знання доти, доки її організм і, в першу чергу, її центральна нервова система не будуть готові до цього.

Це ж дослідження науковця також показує, що перевантаження, прискорення розвитку дитини може негативно впливати на неї.

Наслідки такої інтенсифікації можуть бути наступні:

із запізненням формуються важливі і необхідні для даного віку елементарно-природні навички (дитина не вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, різати хліб тощо);
порушується особистісний розвиток (затримується формування природних для даного віку компонентів особистісної зрілості, з’являються певні особистісні і поведінкові девіації (страхи, тривожність, нав’язливість тощо), надміру ранні й виражені соціальні страхи, часті захворювання, алергії, дизартрії, емоційні дисфункції тощо;
затримується формування навчальної мотивації, виникають різноманітні невротичні реакції, у т.ч. виявів і ознак дезадаптації, здатних переростати в стійкі риси особистості й «вивчену безпорадність».
ЯК ВИЗНАЧИТИ, ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ЙТИ ДО ШКОЛИ?

Національним законодавством визначається, що початкова освіта здобувається, як правило, з шести років. (частина 4, стаття 12 Закону України “Про освіту”

Тобто формулювання закону припускає певну варіативність – і коли саме дитині йти до школи, мають вирішити батьки.

Що ж треба врахувати батькам, ухвалюючи це рішення, радить дитячий психолог Світлана Ройз:

Коли батьки обирають, у якому віці краще віддати дитину до школи – в 5,6 або 6 чи 7 років, їм варто поставити собі кілька наступних запитань та в їхньому контексті поспостерігати за дитиною. Запитайте себе:

Скільки часу ваша дитина може залишатися без мами?
Чи вважає дитина стосунки з батьками надійними? Якщо дитина відчуває себе у сім’ї в безпеці і має підтримку, вона зможе проявляти активність та допитливість.
Чи може дитина впоратися з напругою та розчаруванням? Наприклад, якщо дитина не отримує бажаного одразу, якщо у неї щось не вийшло, якщо дитина хотіла відповісти, а педагог запитав іншу дитину.
Чи готова дитина до спілкування з різними людьми, чи є у неї досвід взаємодії та спілкування з іншими?
Чи зможе дитина впоратися із напруженням, якщо вчитель не приділяє їй персонально увагу певний час. Адже вчитель не зможе приділяти весь свій час лише одній дитині.
Чи вміє дитина сприймати себе частиною групи? Тобто, приміром, чи розуміє вона, що коли вчитель звертається до всієї групи із проханням відкрити зошити, він звертається і до неї. Якщо дитина цього не розуміє, вона не відкриє зошит, поки до неї не звернуться персонально.
Чи просить дитина про допомогу в інших, чи впевнена вона, що їй допоможуть?
Коли дитина вчиться писати букви, якщо вона каже: “Я намалювала букву”, це означає, що в неї ігрова мотивація, а якщо говорить: “Я написала букву” – навчальна.
Наскільки батьки стримують або дозволяють дитині рухову активність, наскільки вона розкута у своїх рухах? Координація рухів та фізична активність пов’язані з вольовою та емоційною сферою дитини.
Чи є в дитини розпорядок дня? Це впливає на її вміння дотримуватися певних правил та на загальне відчуття безпеки.
Наскільки дитина вважає себе “хорошою просто так”
ГРА – ПРОВІДНИЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

Для дитини у віці до семи років провідним видом пізнавальної діяльності є гра. Цей факт багаторазово підтверджений тисячами психолого-педагогічних досліджень, оскільки саме у грі дитина цього віку гармонійно розвивається та розкриває свій потенціал.

Ще з давніх часів різні науковці стверджували про важливість та освітню цінність гри в житті не лише дитини. Популярною у психології та педагогіці є теорія гри німецького психолога Карла Гроса. Розглядаючи роль гри з педагогічної точки зору, психолог називає саме педагогічне заняття ігровою практикою за напрямом навчання дитини, яка формує поступовий і нетравматичний перехід дитини від свободи перших років життя до більш відповідальної навчальної роботи у школі.

В Інструктивно-методичних рекомендаціях МОН щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти йдеться про те, що саме в період від п’яти до шести (семи) років відбуваються цілісні зміни особистості дитини, під час провідної ігрової діяльності формується світогляд, засвоюються етичні норми та проявляються нові види діяльності, які дозволяють перейти дитині до нової стадії розвитку в іншій соціальній ситуації. Головним у старшому дошкільному віці є формування особистісних якостей дитини.

Базовим компонентом дошкільної освіти передбачається, що хоч дитина дошкільного віку набуває різних компетенцій і засвоює елементарні знання про себе й довкілля та моральні цінності в різних видах діяльності (руховій, образотворчій тощо), провідною для цього віку все одно залишається ігрова діяльність.

Оскільки саме гра є провідною діяльністю дитини до 7 років, реформа НУШ спонукала переглянути Державний стандарт початкової освіти і відповідно освітні програми та навчальні плани для початкової школи. Тому початкова освіта в рамках концепції Нової української школи поділяється на два цикли:

адаптаційно-ігровий (1-2 класи)
основний (3-4 класи).
І під час першого циклу навчання у класі та поза його межами організовується за допомогою ігрових методів Це, приміром, проведення у класі ранкових зустрічей, групових занять, які включають інтелектуальні ігри та вправи для об’єднання групи, обмін інформацією. Під час таких занять дитина водночас грається, навчається, розвиває необхідні навички та легше адаптується після дошкільного етапу до навчання у школі.

5-річки та 6-річки – це дві абсолютно різні вікові групи дітей, робота з якими потребує різного підходу. Реформа НУШ передбачає навчання дітей віком від 6 (7)-и років. Для дітей 5-и років організувати шкільне навчання в ігровій формі проблематично. Це потребує не лише розробки спеціальних освітніх програм, пошуку нових підходів щодо адаптації дітей, перекваліфікації вчителів початкових класів, а й переобладнання освітнього простору, який має відповідати віковим, психологічним, фізичним особливостям дитини.