Частина дисертації Шкарлета виявилася плагіатом із російських джерел – дослідники

У докторській дисертації виконувача обов’язків міністра освіти та науки України Сергія Шкарлета виявили понад чверть (25,4%) переписаних із російських джерел матеріалів.

Такого висновку дійшли дослідники Юрій Бойко та Василь Садовий, які опублікували детальний аналіз праці урядовця на сайті “Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях”.

Науковці нагадали, що Шкарлет здобув звання доктора економічних наук 24 січня 2008 року. У свою роботу він вніс, зокрема, статтю “Діапазонний підхід ідентифікації стану економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства в контексті оптимальності засад його інноваційної політики”.

Утім, з’ясувалося, що в її основу лягла дисертація російської науковиці Галини Сілкіної “Моделирование динамики инновационных процессов” 2000 року.

Щоби продемонструвати обсяг компілювання чужого матеріалу, дослідники на скриншотах напрацювань Шкарлета жовтим кольором позначили абсолютні збіги, бірюзовим – синоніми та перефразування, а зеленим – твердження в. о. очільника Міносвіти щодо думок, які належать безпосередньо його авторству.

Також автори дослідження звернули увагу на те, що в науковому доробку Шкарлета часто трапляється машинний переклад, як-от “зводиться до послідовності таких періодичних (пропущено слово. – Ред.)”, “верхня та нижня поверхні (замість “межі”. – Ред.).

Ще одна претензія до дисертації Шкарлета стосується посилань на вигадані шматки текстів. Зокрема, йдеться про “Введение в динамику управляемых систем” (за редакцією В.В. Александрова від 1993 року) та “Системный анализ научно-технических нововведений” А.Г. Кругликова 1991 року.

Також дослідників збентежила ідентичність певних малюнків у праці Шкарлета та російських джерелах й присутність цілих шматків запозиченого тексту в його авторській статті “Практична реалізація функціонально-вартісного управління потенціалом економічної безпеки підприємства в контексті використання засад його інноваційної політики”.

Загалом учені проаналізували п’ять частин дисертації Шкарлета й підсумували, що з 362 сторінок роботи на 92 виявлено плагіат (25,4%).