“Пробачте мене, але буду далі ділитися з Вами своїми переживаннями”- Єгор Соболєв

Пробачте мене, але буду далі ділитися з Вами своїми переживаннями.

У Парламенті ти зараз наче у трясовині.

Для чого я добросовісно ходжу до зали голосувань?!

На потрібні суспільству рішення там все одно немає голосів.

Антикорупційний суд? Наш законопроект про його створення клептократи планують визнати неконституційним, що дозволить їм навіть не виносити документ до сесійної зали.

Надання Антикорупційному бюро права прослуховувати корупціонерів без контролю з боку СБУ? Відповідний законопроект без руху лежить з літа минулого року.

Розроблений громадянським суспільством закон про сплату винагороди громадянам, що викривають корупцію? Та сама доля. У травні ідеї виповниться рік.

Законопроект про обов`язок кандидатів в народні депутати та в Президенти доводити законність майна їхніх родин? 21 квітня “святкуватимемо” вже два роки як ми його зареєстрували. Як і всі інші ініціативи, він рекомендований нашим комітетом з протидії корупції до ухвалення Парламентом і без руху лежить у спікера. Навіть схвалення Венеціанською комісією не допомогло.

В мене не виходить втішатися думкою, що натомість ми приймаємо закони про відміну печаток чи перевагу транспортних засобів, що рухаються по колу.

Звісно, це правильні рішення, але хіба для цього обирався цей Парламент?

Хіба для цього платники податків витрачають на нього майже 100 мільйонів гривень щомісяця?

Хіба для цього наш суверенітет, який у тому числі дозволяє мати власного Президента, Парламент та вибори їх обох, щодня із захищають воїни України?

Сьогодні навіть Рахункову палату Верховна Рада не змогла призначити http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=11573.

Це при тому, що попереднього голову Антикорупційне бюро з Антикорупційною прокуратурою обвинувачують в корупції.

Як здолати цей погибельний під час Війни за Незалежність застій?

Скажу більше, замість руху вперед в Парламенті все частіше доводиться боротися, щоб не було руху назад.

Наприклад, я витрачаю набагато більше зусиль не для проведення закону Про окуповані території, а щоб не дати зіпсувати закон Про запобігання корупції. Щоб незалежність Антикорупційного бюро не дозволити поламати.

Щоб цей Парламент не вбив антикорупційне законодавство, яке сам переважно і породив.

Який вихід Ви бачите?

Боротися за розпуск? Але без вигнання невмирущого Центрвиборчкому Охендовського, без переходу до виборів за відкритими списками партій, без заборони політичної реклами чи це не стане авантюрою?

Яка згає час, але не дасть поштовх до розвитку України?

Буду дуже вдячний за Ваші думки