Проблеми Росії виштовхнуть Путіна з Донбасу, а припинення вогню гідне оплесків, – Кравчук

Керівництво Росії під тиском об’єктивних обставин наближається до зміни позиції щодо війни на Донбасі. І припинення вогню на сході України, яке має відбутися 27 липня, може означати шлях до миру.

Президент РФ Володимир Путін може переключити увагу на розв’язання внутрішніх проблем країни. Про це та багато іншого перший президент України Леонід Кравчук розповів в бліцінтерв’ю OBOZREVATEL.

– В Офісі президента назвали проривом домовленості про припинення вогню. На Вашу думку, чи справді можна так говорити і чи буде воно?

– Відверто скажу, що я не дуже сподіваюся, що так буде. “ДНР” і “ЛНР” часто не відповідають за свої заяви і часто не виконують того, про що домовляються – без них або навіть із ними. Вони продовжують стріляти. Це люди, які поза законом, поза міжнародними нормами відносин між країнами. Вони можуть діяти будь-як і за будь-яких умов.

Так було до цього. Але якщо раптом домовленості вийшли на те, що й “Д/ЛНР” приєдналися до них, то можна повірити.

Якщо припинення вогню відбудеться, звичайно, я буду святкувати. Це буде початок реальної домовленості, перший крок і велика справа, ми почнемо йти до миру.

– Тобто можна сказати, що Москва дала відмашку “Д/ЛНР”, щоб вони припинили вогонь?

– Я так думаю. Якщо заявили, що буде припинення вогню, то вони домовилися. Але в мене питання, чи виконають ці домовленості, адже до цього завжди порушували.

Раніше вони наполягали лише на одному: що це фактично незалежні території “з ознаками державності”. Іншого не сприймали.

– Завдяки чому сталися такі зрушення?

– Можливо, вже і Росія відчула, що далі так діяти неможливо. Адже ми не все знаємо. Але з того, що проривається в деякі інформаційні матеріали, бачимо, що економіка страждає, країна перебуває в дуже невигідному міжнародному становищі. Росія має цілу низку великих проблем, які загострюються і загострюються.

Це не буде сприяти подальшому розвитку Росії – і економічному, і соціальному, і політичному, і дипломатичному.

Тому, можливо, Росія реально шукає вихід із цієї ситуації. Шість років воювати – це вже дуже складно. І той тиск, який постійно вчиняється на Росію, відчувається.

– Ви вбачаєте прямий зв’язок між санкціями та цими діями Росії?

– Це дуже прямий зв’язок – не лише із санкціями, а загалом зі ставленням до Росії, з ізоляцією. Зараз стоїть питання, чи запрошувати Росію до Великої сімки, чи братиме вона участь в інших форматах. Є країни, які виступають проти цього, особливо активно – Польща і країни Балтії, Канада, США.

Вони займають чітку позицію, що з Росією будуть стосунки тоді, коли вона припинить війну з Україною.

– Завдяки змінам до Конституції, які відбулися в Росії, Путін фактично отримав можливість правити до 2036 року. Чи не пов’язуєте ви це? І як бачите поточні цілі керівництва РФ щодо України саме в контексті цих обставин?

– Я не проводжу прямої паралелі між змінами в Конституції Росії, “обнуленням” Путіна і тим, що відбулось у ТКГ.

Але вірю, що в Росії є люди, які думають про майбутнє.

– Ви маєте на увазі в керівництві Росії?

– І в керівництві, і в громадських організаціях, і в колах інтелігенції. Люди аналізують і думають. Я впевнений, що вони не можуть жити, не думаючи про майбутнє. А якщо надалі розгортати війну з Україною, це не додасть Росії авторитету.

Думаю, не останню роль тут відіграє і становище Криму. Озера пересихають, води стає все менше й менше, особливо для технічних цілей, для зрошення тощо.

Усе це зав’язується в один вузол. Можливо, глибокий аналіз сучасності, розстановки політичних і військових сил у світі дали підстави Росії подумати та зробити певні кроки. Але все буде видно 27 липня.

– Незважаючи на весь формальний характер виборів у Російській Федерації, втім, президентські вибори-2024 мають відбутися. Ми бачили в попередні роки, що Путін любить підходити до них із певними перемогами, передусім на зовнішній арені.

– Звичайно, він має думати про вибори 2024 року, тим паче, що я не бачу, щоб у нього був такий рейтинг, як раніше. До виборів ще 4 роки. Якщо не робити жодних кроків, спрямованих на цивілізаційний підхід до розв’язання будь-яких питань, якщо знову продовжувати діяти тільки силовими методами, це не принесе авторитету самому президентові та головне – не принесе перемог Росії.

– Отже, можна сподіватись на те, що Путін переключить свою увагу на внутрішню ситуацію в країні?

– Хотів би в це вірити. Можливо, все те, що відбувається в світі, коли змінюється все, плюс коронавірус, плюс криза, дало поштовх до реального аналізу реального місця Росії в світі й бачення перспективи – що може бути завтра. Повторюю: можливо.

Не так багато залишилося до 27 липня, хотілося б це побачити. Якщо повністю припиниться вогонь, я буду аплодувати.

– Цими днями країною пронеслася ціла хвиля мінувань – уявних і реальних, а також захоплення заручників. Говорять про неефективність правоохоронної системи країни загалом. Чи згодні ви з такими висновками?

– Ні, не згодний. Я можу говорити про те, що є питання не тільки до правоохоронної системи. Є питання до всіх систем влади, яка існує в Україні. Є питання і до політичних систем, які існують в Україні, до верств населення, які живуть у різних регіонах України – і Захід, і Схід, і Південь, і Центр. До всіх у нас є питання.

Я завжди спираюся на те, що ніколи правоохоронці не будуть працювати ідеально або так, як ми хотіли б, коли в суспільстві немає єдності. І тут система не є причиною розбрату.

Коли в суспільстві йде неймовірна боротьба між вибором цілей, головних стратегічних напрямів розвитку, коли в політичних колах і навіть у самій Верховній Раді жодного дня не припиняється боротьба – як у цій ситуації можна говорити, що правоохоронна система може працювати так, як ми хотіли б? Це нереально. Навпаки, я вважаю, що правоохоронна система вдосконалюється, вчиться.

Будемо відверті: не можна говорити, що в Луцьку помилки зробили силовики. Вони зробили все для того, щоб не було жертв, щоб зберегти життя. Слава богу, це сталося.

Так, за участю президента України. По-різному будуть говорити – мовляв, Зеленському не треба було так робити. Але хто буде таке говорити? Люди, які чогось президента вважають царем-батюшкою. От він не може говорити по-людськи ні з ким, нехай умирають люди.

У тій же Росії дітей перебили, людей отруїли, але Путін не говорив ні з ким.

Уважаю, що президент – це нормальна людина, як і всі. І коли йдеться про життя, не треба надягати на себе корону. Навпаки – треба зняти корону, йти і нормально домовлятися. Якщо домовились, і, слава богу, все відбулося з миром, люди вийшли з автобусу й пішли додому – це реальна перемога. Усе решта – це політичні ігрища навколо того, хто може, хто не може, хто великий, хто малий. А насправді в житті великий той, хто бореться за життя.

– Напевно, ви бачили, що президента Зеленського, МВС і всіх решту звинувачують у постановці, спектаклі?

– Не думаю, що це був спектакль. Перше питання: а кому він потрібен? Я ставлю собі питання: для чого таку комедію було влаштовувати в Луцьку?

Є жива людина, його взяли, він вийшов, він здався. Його допитають, допитають тих, із ким він мав зв’язок – і тоді буде видно. А зараз говорити про те, що це комусь вигідно… Президенту це точно невигідно. Не може він хотіти теракту.

Хочу, щоб ми дивилися на життя реально. Що таке свобода слова? Коли людина може висловлювати свої думки. Я ніколи не повірю, що думки в нас ідеальні. Щоб зробити точні висновки, треба враховувати десятки чинників: досвід, науку, роботу в конкретних умовах, ситуацію навколо, ситуацію в країні тощо.

Але частина опозиції, якій належать і певні ЗМІ, хочуть діяти за принципом: щоб було гірше. І тому шукають чорну кішку в темній кімнаті. Обов’язково треба знайти щось погане. На їхню думку, ну не може президент вчинити по-людськи або зробити щось правильно.

Я хочу їм сказати: наберіться мужності й подивіться, в якому стані була Україна рік тому. А зараз робляться кроки, зокрема крок, про який ми сьогодні говорили, – домовленість про припинення вогню.

Подивимося, як воно буде. Боюся про це говорити, щоб не наврочити, як кажуть у народі. Але це вже крок. Знову скажуть: не так зробили, не так сказали, не туди пішов, ми зробили б краще. Але ви вже робили, ми це бачили – ось що я їм завжди говорю і говорив, коли виступав у Верховній Раді. Усі рівні перед законом і не треба стрибати вище за ватерлінію. Ви вже цю ватерлінію перетнули – тільки вниз.