Користувачка Олена Філончук на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook опублікувала вірш пам’яті загиблого героя Михайла Ошурка.
Далі пряма мова:
“СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ МОГО ЗЕМЛЯКА МИХАЙЛА ОШУРКА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
МАТУСЮ, НЕ ПЛАЧ…
Матусю, не плач!… Я вже їду додому…
Сьогодні моя закінчилась війна…
Від снайперів куль і від вибухів грому
я їду туди, де твоя сивина.
Де борщ у печі, молоко з пиріжками,
де батькова сильна й згрубіла рука.
Я їду додому… стрічай мене, мамо!
Тримайся, рідненька, бо зустріч…тяжка.
Пробач мені, мамо! Пробач мені, тату,
що сам собі вибрав я долю таку,
що пахне свічками і ладаном хата
й гойдається смуток у кожнім кутку.
Пробачте, що в зоряну вись небокраю
весільні мої простяглись рушники,
що, не скуштувавши й шматка короваю,
розбилось кохання моє на шматки!
Пробачте за цю безкінечну розлуку,
за сотні моїх, ще не сказаних слів,
що не дочекались ми діток-онуків,
що кулю ворожу так рано зустрів.
Матусю рідненька, я ж так хотів жити!
О, скільки я мрій там собі нагадав!
Хоч смерть і літала над нами щомиті,
що буду наступний,- думки відганяв.
О, як я хотів дочекатися літа,
з розгону упасти в духмяну траву,
в футбол поганяти, всіх друзів зустріти
і дякувать Богу за те, що живу.
Чи ж думав, що ТАК стрінуть друзі, родина?
Чи ж знав, що обняти не зможе ніхто?
Лиш квітами болю цвіте домовина,
гіркий “подарунок” із зони АТО.
Матусю, не плач, не болить вже нічого.
Своїх побратимів у небі знайду…
“Живим коридором’ стрічає дорога…
Дорога…якою…уже не пройду…
Душа незабаром за обрій полине…
Хтось гірко заплаче, добром пом’яне…
Я ж кров’ю тебе захищав, Україно!
Чому ж
вберегти
не змогла
ти мене???“
Шукайте деталі в групі Facebook