Збираюся на роботу, питаю у дружини:
– Де моя нова синя сорочка?
– Там.
– Там це де?
– У кімнаті.
– У спальні чи вітальні?
– В спальні.
Іду в спальню, відчиняю шафу. Немає сорочки.
– Її тут немає.
– Є.
– Немає.
– Подивися в шафі.
– Я в шафі дивлюся. Немає її.
– З відкритими очима дивись!
– Немає, кажу, її тут!
Чую кроки дружини… Заходить в спальню, підходить до шафи, НЕ ДИВЛЯЧИСЬ засовує всередину руку і витягує мою сорочку.
Мовчазний погляд, який говорить багато про що. Виходить.
Залишаюся з шафою наодинці. Шафа – як же я тебе ненавиджу… І холодильник теж.
Шукайте деталі в групі Facebook