Наш 16-річний син відмовляється відвідувати церкву разом з нами і каже, що він досить дорослий, щоб вирішити за себе,чи йому йти чи ні. Я боюся примушувати його в цій ситуації, бо не хочу, щоб він виріс ненавидячи церкву, але мене дуже засмучує те, що він більше не має бажання йти туди сам. Маю я залишити все як є чи все ж наполягати далі? (Джулія)
Дорога Джуліє!
Ви не можете змусити людину любити щось, але ви можете змусити людину зробити щось, особливо якщо ця особа – ваша дитина, яка живе під вашим дахом. Якщо би сьогодні ваш 16-річний син прийшов до вас і сказав, що хоче покинути школу, оскільки він відчуває, що знову ж таки, він достатньо дорослий, щоб прийняти таке рішення для себе, чи ви боїтеся виправити таку проблему?
Ні? Чому? Оскільки ви знаєте, наскільки важливою є освіта, вірно?
Діти, можливо, не люблять школу, домашню роботу, прибирання чи навіть подеякі овочі, але ми робимо все, щоб вони відвідували школу, виконували домашні завдання, прибирали чи власне і їли ті подеколи неприємні їм овочі. Здорова їжа необхідна для здорового тіла, так як і освіта для розвитку здорового розуму. Церква, в свою чергу, живить душу.
Наш батьківський обов’язок і полягає в тому, щоб їхній духовний розвиток не занедбувався. І я би приділила вірі більш важливе значення, ніж овочам, прибраній кімнаті, і так, навіть більшого значення, ніж хорошим оцінкам.
Властиво тому, коли батьки запитують мене, чи слід їм вимагати, від дитини відвідувати Службу Божу, моя відповідь завжди є “беззаперечно”. Я чула такий аргумент, що якщо ви змусите дитину ходити до церкви, то вона буде зростати в ненависті до неї, але ми відмовляємося застосувати ту саму логіку до інших сфер життя наших дітей. Якщо ми змусимо дитину ходити до школи, чи вони вони також підростуть і зненавидять навчання, такого напевно ніколи ні одні батьки не скажуть.
Я думаю, що різниця тут полягає в тому, що діти знають, чому ми змушуємо їх їсти овочі та докладати зусиль у навчанні – вони знають, що це в кінцевому підсумку для їхнього ж блага. А що роблять батьки для того, щоб їхні діти знали, що Літургія є також для їхнього добра?
Чи надихаємо в них подяку за Літургію? Чи бачать вони нас, батьків, які перебувають щодня в молитві і для яких Літургія насправді посідає першочергове місце і дійсно приносить радість? Або вони бачать, як ми кожної неділі ледве сповзаємо з ліжка, часто нарікаючи, що могли б поспати і довше? Чи наші діти знають, чому ми йдемо на Літургію, і чи знають вони, що якщо не підуть, то будуть перебувати у стані смеpтного гpіха… і, навіть більше, чи вони знають, що це означає, і які наслідки є такого гpіха?
Поговоріть зі своїм сином і запитайте його, чому він не хоче йти. Якщо він стверджує, що він достатньо дорослий, щоб приймати рішення для себе, то він повинен бути достатньо дорослим, щоб сформулювати причини, чому він прийшов до такого рішення.
Чи знаходить він Літургію нудною? Можливо, він повинен зрозуміти біблійне значення та символіку, які відображає Літургія. Або, Літургія, яку ви відвідуєте, не має багатих традицій Церкви, і вам потрібно знайти іншу парафію. Молоді люди є інтуїтивними і знають, коли їх просто до чогось змушують, саме тому багато хто з них відкидають можливості участі в Літургії.
Можливо, у нього є питання про віру і Бога, навіть сумніви, до яких він може і не наважується допустити вас. Запропонуйте йому порозмовляти зі своїм священиком або духовним наставником.
Незалежно від причин, уважно вислуховуйте і вирішуйте ці проблеми. Тим часом важливо переконатися, щоби він був постійно присутній на Літургії. Запевніть його, що ви уважні до його поглядів, це важливо для вас, і ви допоможете йому у вирішенні цих питань, але також вимагайте, щоб він довіряв вам, як його матері, знаючи, що в кінцевому підсумку ви хочете найкращого для нього.
Katrina Fernandez, Aléteia
Шукайте деталі в групі Facebook